Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Біблійна пропріальна лексика в перекладі святого письма П.Куліша та І.Пулюя

Біблійна пропріальна лексика в перекладі святого письма П.Куліша та І.Пулюя

Назва:
Біблійна пропріальна лексика в перекладі святого письма П.Куліша та І.Пулюя
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,89 KB
Завантажень:
328
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Біблійна пропріальна лексика в перекладі святого письма П.Куліша та І.Пулюя


Переклад як один із найдавніших видів мовленнєвої діяльності у ХІХ ст. набуває нового смислового наповнення, стає необхідним компонентом міжетнічної комунікації і своєрідним чинником українського культурного самоствердження. Окреме місце в контексті перекладних традицій займає біблійна пропріальна лексика. Ономастика Новозавітнього канону, безперечно, не в повному обсязі, а відповідно до свого смислового наповнення, частоти використання, контекстуального прочитання, стилістичних увиразнень, символічних напластувань і особливостей мовної рецепції увійшла в мовний простір українського етносу і замінила значну частину давньослов’янського ономастикону.
Мета нашої статті – показати специфіку біблійних пропріатем у тексті перекладу П.Куліша та І.Пулюя.
Пропріальна лексика Святого Письма не залишалася поза увагою української мовознавчої науки, а налічує чимало наукових розвідок – праці І.Огієнка, О.Горбача, В.Німчука, Н.Арполенко, у яких розглядаються окремі фрагменти цієї мовної сутності.
Бібліоніми потрапили в українську мову книжним шляхом (через посередництво перекладних текстів Святого Письма). За своєю природою біблійна пропріальна лексика належить до царини неавтентичних, а тому в перекладі не змогла зберегти ні особливого семантичного наповнення, котре притаманне їй в оригінальному тексті, ні стилістичних доповнень. Однак, як уже зазначалося, упродовж тривалого побутування в корпусі перекладних текстів біблійна пропріальна лексика сформувала значний фрагмент українського іменника. Зважаючи на це, варто окреслити різновимірні процеси, які супроводжували входження біблійних пропріатем в україномовний вимір.
У свідомості носіїв мови існує помилкове уявлення про те, що переклад власних назв не є складною мовною проблемою, бо перехід ономатем в іншомовний вимір, на перший погляд, ніби не спричиняє жодних труднощів. І в науковому світі побутує думка про те, що “іншомовні антропоніми (імена і прізвища), що становлять величезну частину ономастичної лексики не перекладаються” [Бендзар 2000:14]. Однак таке твердження, на нашу думку, не є переконливим. У процесі переходу пропріатеми в чужомовний вимір відбуваються різноманітні трансформаційно-адаптаційні зміни, які супроводжують перекладання.
Для передачі іншомовних онімів у мові перекладу теоретично існує три основні способи: транскрипція, транслітерація, власне переклад [Сидорова : 1]. Найбільш уживаними є, безперечно, транскрипція і транслітерація. Це обумовлене природою пропріатем, які “насправді виникли не як результат процесів пізнання, а задля вигоди комунікації, особливостей мови” [Чесноков 1967:156]. Інакше кажучи, у ономатем “на перший план виступає функція номінативна – називати, щоб відрізнити однотипні об’єкти один від одного, на відміну від загальних назв, головна функція яких – називати, щоб повідомити значення, конотувати” [Суперанская 1967 :
153-154].
На думку В.С.Виноградова, ім’я – це завжди реалія, що номінує … щось єдине і неповторне. У кожному імені, як правило, знаходимо інформаці. про локальну і національну віднесеність об’єкта, який воно номінує [Виноградов 2004 : 152].
Транскрибовані власні імена поряд з іншими реаліями є тими небагатьма елементами перекладу, які зберігають певну національну віднесеність у своїй словесній звуковій формі [Виноградов 2004: 152]. У перекладах Святого Письма цей спосіб передачі майже не використовується, бо сформувалася певна перекладна традиція (під впливом профетичних мов), яка орієнтувалася на транслітеровану передачу оніма. Це стосується і перекладу Святого Письма П.Куліша та І.Пулюя: Нояг [Святе Письмо 1991: 1], Генох [Святе Письмо 1991: 8]
Профетичні мови (давньогрецька, латинська, старослов’янська) суттєво вплинули на оформлення біблійних пропріатем. Сформувалися західна та східна типологія вимов власних назв у грекомовному оформленні, наприклад: Марта і Марфа, Абель і Авель і под.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Біблійна пропріальна лексика в перекладі святого письма П.Куліша та І.Пулюя

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок