Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> ІСТОРІЯ СЛОВЯНСЬКОГО МОВОЗНАВСТВА

ІСТОРІЯ СЛОВЯНСЬКОГО МОВОЗНАВСТВА

Назва:
ІСТОРІЯ СЛОВЯНСЬКОГО МОВОЗНАВСТВА
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,88 KB
Завантажень:
168
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Наукове вивчення старослов'янської мови розпочалося в кінці XVIII ст. і пов'язане з ім'ям видатного чеського славіста Й.Добровського (753—1829). Він перший почав досліджувати лексику церковних книг, зіставляючи словникові відповідники старослов'янських текстів з лексикою живих слов'янських мов. Але для багатьох слів такі паралелі не зазначені, очевидно, тому, що дослідник не знайшов їх, бо користувався пам'ятками пізніших списків, лексика яких значно відрізняється від лексики старослов'янських пам'яток X — XI ст.

У Відні 1822 р. вийшла праця Й. Добровського «Основи давнього наріччя слов'янської мови», яка була перекладена на російську мову -і видана під назвою «Грамматика язьжа славеиского по древнему наречню» СІ833), У цій праці автор зібрав великий фактичний матеріал переважно з рукописів. Але він не згрупував його за періодами, тому факти, взяті з пам'яток різних епох і зведені разом, створили картину якоїсь Ідеальної слов'янської мови, котру не можна віднести до того чи іншого часу.

Цінність дослідження Й. Добровського полягає і в тому (зараз воно має лише історичне значення), що тут наведені зіставлення церковнослов'янської лексики з лексикою живих слов'янських мов Схоч дані цих мов були використані обмежено) і вперше дається систематичний виклад граматики власне старослов'янської мови.

Хибою праці є неісторичний підхід до пам'яток.

Вивчаючи старослов'янське письмо, Й Добровський написав працю, спеціально присвячену глаголиці,— «Глаголиця» (1807).

У цій же галузі одночасно з Й. Добровським працював словенець В, Копі тар (1780—1844), який у 1836 р. віднайшов основну частину Збірника Клопа (12 листків) і видав з передмовою, в якій висунув помилкову теорію про паннонське походження старослов'янської мови.

П. Ш а ф а р й к (1795—-1861), словацький учений, чимало зробив у галузі вивчення старослов'янської мови. Він брав участь у виданні пам'яток, досліджував лексику редакцій (ізводів), спеціально працював над питанням походження азбук та батьківщини старослов'янської мови. [ки проблемам присвячені його праці: «Расцвет славянкой письменности в Болгарин» (1848), «Взгляд на древ-ость глаголической письменности» (1852), «О происхожении й родине глаголигизма» (3857), «Взгляд на древность й судьбу глагольской письменности» (1865).

Праці Й. Добровського, В. Копітара, П. Шафарика відіграли певну роль у розвитку мовознавства.

Російські вчені посідають провідне місце в науці про гарослов'янську мову. Вони є творцями важливих теоретичних положень у розробці питання про старослов'янську мову, їхня наукова діяльність сприяла розвиткові слов'янського мовознавства.

О. X. В ос т о к о в (1781—1864) — один з основоположників вітчизняного слов'янознавства. У 1820 р. він видав славнозвісну працю «Расєуждение о славянском язьке, служащее введением к грамматике сего языка, оставленной по древнейшим оного письменным памятникам», в якій заклав основи порівняльно-історичного методу мовознавстві, подав нову класифікацію слов'янських мов з поділом на три групи, встановив основні періоди розвитку старослов'янської мови, визначив редакції (ізводи) старослов'янських пам'яток. Праця відіграла величезну роль в історії не лише російського, а й слов'янського мовознавства взагалі. Висновки О. Востокова набули загального визнання і зберігають значення до нашого

часу.

У своїй книзі О. Востоков зробив чимало нових, цілком оригінальних спостережень над фонетикою і морфологією старослов'янської мови: а) правильно пояснив фонетичне значення зредукованих голосних ь і ь; б) зазначив, що г, к, х не могли сполучатися з голосними переднього ряду, а після ж, ч, ш, ц, ці не зустрічалися в давній мові голосні заднього ряду о, у; в) з'ясував, що короткі прикметники раніше відмінювалися за зразком іменників, а повні прикметники виникли пізніше в результаті приєднання вка-зівних займенників до коротких форм; г) звернув увагу на те, що старослов'янська мова не мала дієприслівників, а були тільки дієприкметники та ін.

Але найбільшим досягненням автора було з'ясування справжньої природи юсів: він перший установив носовий характер їх.

У цій же праці О. Востоков висловив обгрунтовану думку, що «чим глибше в старовину йдуть писані пам'ятки різних слов'янських діалектів, тим більшу подібність вони мають».

У 1843 р. О. Востоков видає Остромирове євангеліє — дорогоцінну пам'ятку XI ст., найдавнішу східнослов'янську рукописну книгу, додавши до неї лінгвістичний коментар ї словник.

Йому належить дослідження граматичної будови старослов'янської мови: «Грамматические правила славянского язика, извлеченньїе из Остромирова евангелия» (1843), «Грамматика церковнославянского язь;ка, изложенная по древнейшим оного письменньзм памятникам» (1863), «Грам-матические обьяснения на три статьи Фрейзингенской рукописи» (1865).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: ІСТОРІЯ СЛОВЯНСЬКОГО МОВОЗНАВСТВА

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок