Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Скачати реферат: Титарівна» Тараса Шевченка й Марка Кропивницького

Титарівна» Тараса Шевченка й Марка Кропивницького / сторінка 4

Назва:
Титарівна» Тараса Шевченка й Марка Кропивницького
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,32 KB
Завантажень:
111
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Її тужіння нагадує плач Ярославни зі «Слова о полку Ігоревім» та образи матерів з народних пісень. Марина порівнює сина з «соколоньком», що літає по «чистому полю» досхочу. Вона хоче прислухатись до «буйного вітру», щоб дізнатись, чи не несе він голосочку її «єдинчика», хоче запитати в «орла, чи не бачив він її сина?»
Через цензурну заборону Кропивницький змушений був протягом багатьох років доопрацьовувати твір. Тому виникло кілька його варіантів. Перша редакція драми під назвою «Титарівна» датована 12 січня 1891 року. На примірнику дуже багато поміток та різноманітних виправок. Власником зазначеного рукопису став згодом прийомний син драматурга Костянтин Маркович Кропивницький-Вукотич.
З огляду на цензурні умови письменник дещо доопрацьовує п’єсу і в листопаді того ж 1891 року надсилає до цензурного комітету. 14 січня наступного 1892 року на рукописі з’являється помітка: «К представлению признана неудобной». Формальною причиною для заборони стали деякі морально-етичні моменти, що мали місце у творі (вбивство головною героїнею драми своєї дитини), козацький самосуд, а, головне, — згадка про старовинні українські вільності.
Розуміючи, що цензурні митарства можуть затягтися на невизначений термін, Кропивницький вирішує надрукувати «Титарівну» у львівському журналі «Зоря», тобто за кордоном, де не діяли заборони російського царизму. «Приїхавши до себе на хутір, — пише письменник своєму давньому приятелеві редакторові часопису Василю Лукичу-Левицькому в листі від 29 березня 1892 року, — я занедужав і тижнів зо три не брав пір’їни в руки; тепер же хоч і очуняв, так мушу ж через скільки день виїздити до Вільно, де маємо почати сезон 8 апреля (звідти вже і пришлю Вам драму «Титарівну», перероб (або, краще сказати, позика сюжету) із Т. Шевченка). Російська цензура не дала дозволу її виставляти на кону, того ради я її переробив і один екземпляр пошлю Вам, а з другим знов постукаюсь у двері отечественной цензуры»9. Вийшла в світ «Титарівна» на сторінках «Зорі» 1892 року (№№ 13–16).
Удруге до російської цензури новий текст п’єси Кропивницького під назвою «Микита Безбатченко» надійшов 12 жовтня 1894 року. Однак, незважаючи на те, що до цього варіанту автор вніс ряд суттєвих змін (зокрема уже не зазначалось, що «діється в стародавні часи», були зняті й деякі слова, що нагадували про героїчне минуле України — наприклад, «січовик», «осаул»), цензурний комітет дійшов висновку, що і в цьому вигляді п’єса має явний «українофільський характер» і тому не може бути ні опублікованою, ні дозволеною для театральних постанов. Цензуру не задовольняло насамперед те, що «козак іде захищати свою Україну, народ, тобто козацтво, самостійно чинить суд і засуджує до страти матір-вбивцю та все т. і.». Царські опричники боялись, що волелюбна п’єса Кропивницького нагадуватиме уярмленому українському народу «про самостійне життя Малоросії», а цього вони аж ніяк не могли допустити. На думку цензора, що розглядав твір, це «є небезпечним у політико-етнографічному відношенні».
Але навіть після такого сумного вердикту Кропивницький не втрачає надії добитись дозволу на постанову «Титарівни». В листі до Бориса Грінченка (від 25 жовтня 1895 року) драматург зазначає: «Переробив я «Глитая», «Замуляні джерела» і «Титарівну». «Глитая» перехрестив у «Сельського благодітеля», «Замуляні джерела» у «Загублені душі», «Титарівну» у «Гультяя». Найшов у Петербурзі чоловічка, котрий береться провести в цензурі — попробую ще раз послати».
Проте назва «Гультяй», напевно, не задовольняла письменника, і він ще раз змінює її — на «Глум і помсту». Значні зміни були внесені й до тексту. У цьому варіанті дія відбувається вже не в «стародавні часи», а на початку ХІХ ст. Відсутня в зазначеній редакції драми і сцена громадського суду. Батько Насті Гаврило Бакаляр тепер не козацький сотник, а багатий обиватель. Значні метаморфози відбулися і з головним героєм твору Микитою. З борця за волю він перетворюється на пересічного лиходія, якого розшукує влада.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Титарівна» Тараса Шевченка й Марка Кропивницького

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок