Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Екзистенціал мовчання в етнології та культурі

Екзистенціал мовчання в етнології та культурі

Назва:
Екзистенціал мовчання в етнології та культурі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,34 KB
Завантажень:
286
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Екзистенціал мовчання в етнології та культурі


В етнології мовчання – ознака належності до того світу. Означення до слова мовчанка – гробова, могильна, мертва [2].
Етимологія мовчати: неясного походження, зіставляється з литов. smilkti заболіти, smilkti боліти, втрачати свідомість, засинати [3].
Етимології цьго слова присвячена окрема розвідка О.Трубачова, у якій автор за допомогою лінгвістичних і семантичних засобів доводить, що лексеми мовчати (індоєвроп. *mlk-) і танути (індоєвроп. *mlke-) – історично одне слово [4, c. 101]. Так у праслов’янській мові *mlke- *ml-k-e – робитися, ставати м’яким, рос. размельчать(ся) / тануть. Семантична еволюція у цьому конкретному випадку: робити(ся) м’яким, рос. размелчать(ся) молчать [4, c. 102] (пор. лит. tirpti танути  прасл. *tъrpeti – терпіти, страждати (мовчки)) [4, c. 103]. У казках мовчання часто є характерною ознакою померлого: сидить там мовчки, мов неживий та ін. [5, c. 19, 24]
Особливе місце мовчанню належить у ритуалах переходу.
ПОХОРОН
Одним із постійних мотивів українських похоронних голосінь є прохання до померлого промовити ще хоча б одне слово:
Ой устань, Катеринко, устань
Заговори хоч одне словечко!
Ти така ни була,
Щоби ти так довго ни говорила,.. Чим я тебе нагнівала,
Шо ти ни хочеш заговорити... (№ 18) [6]
Дитино моя, дитино моя,
Скажи хоч слово ще до мене... (№ 47)
Ой устанько, мамочко, устань,
Заговори до нас [...]
До кого би ви заговорили.
Шо ви до мене не хочете заговорити ? (№ 166)
У голосінні сироти за матір’ю, читаємо:
Одходили твої ніженьки,
Одробили твої рученьки,
Оддивились твої оченьки!
Не чуєш, моя ненько, прогнівалась?
Заніміли твої губочки... (№ 214)
Ампліфікація у даному випадку ускладнена наростанням значення органів тіла у життєдіяльності, причому мовлення посідає чи не найважливіше місце у цьому ряді: людина може жити, хоч може при тому і не ходити, і не працювати, і навіть не бачити. Проте, якщо вона вже не чує і не розмовляє, то це є точна ознака смерті.
Збірник похоронних звичаїв та обрядів [7] містить розповіді, що стосуються цієї проблеми. В одній з них дводушник дошкуляв своїй вдові, з якою мав одружитися її наймит. Дійшло до того, що померлий напав на наймита (той загубив захисну крейду) і побив його. Після того хлопець кілька днів не міг говорити [7, c. 209].
У зв’язку з цим цікаво згадати біблійну історію про народження Йоана Хрестителя. Батько Йоана, Захарія, не повірив ангелові Гавриїлу, що матиме сина, оскільки він і його дружина Єлисавета були вже старі. За цю невіру Захарія був покараний. Йому відібрало мову аж до народження сина (Лука: 1, 18-20).
У цих розповідях спільним є те, що після зустрічі з потойбічними мешканцями люди певний час не можуть говорити. Таких історій у світовому фольклорі можна знайти немало.
Померлі ніби заражають живих мовчанням (контагіозна магія [8, c. 94]), через що живі набувають ознак померлого: на певний час втрачають дар мови.
У збірнику В. Гнатюка читаємо: Грицуна [дводушник] ходив по ночи і кликав знакомих по імю; хто обзивався, того потяв, а хто мовчав, такому на другий день корова згибла [7, c. 222]. Відтак можна стверджувати, що дводушник шкодить лише тим, хто говорить, себто живим, а тим, хто мовчить (померлим), не може зашкодити, хоч і нищить його майно.
Феномен мовчання наявний у багатьох релігіях світу, зокрема у зороастризмі. Там вежею мовчання називається кам’яна, циліндрична споруда заввишки 8 м. У ній є рати, на які клали голі трупи для поживи грифів [9].
Ще один приклад ритуального мовчання знаходимо у праці З. Фройда Тотем і табу: Якщо індієць Pima вбив Apacha, то він був змушений пройти через важкі спокутувальні церемонії. Протягом шістнадцятиденного посту йому не можна було торкатися м’яса і солі, дивитися на вогонь і з ким-небудь розмовляти [8, c. 70]. Убивця – це той, хто мав справу зі смертю, а тому він упродовж певного часу – носій смерті.
Заборона розмовляти із вбивцею зумовлена двома причинами: по-перше, вбивці не можна говорити, бо він певний час сам належить тому світові; по-друге, порушник табу – той, хто заговорив із вбивцею – сам стає табу, тобто небезпечним для інших.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Екзистенціал мовчання в етнології та культурі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок