Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат на тему: Мемуари: масова чи елітарна література?

Мемуари: масова чи елітарна література? / сторінка 3

Назва:
Мемуари: масова чи елітарна література?
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,94 KB
Завантажень:
327
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
І ця неповторність залежить від того, на якому рівні, від першої чи третьої особи ведеться оповідь, чи є в тексті справжні документи, чи замість них присутні посилання на конкретних осіб, яких знав мемуарист. Суб’єктивність розкриває перш за все особистість автора спогадів, його світогляд, особливо політичні та естетичні погляди, точку зору з найважливіших питань суспільного та літературного життя. Суб’єктивність надає можливість побачити концепцію певного історичного періоду в подіях і людях очима письменника.
Не можна ігнорувати й природне прагнення кожного мемуариста показати себе в кращому світлі. При цьому автор спогадів не творить сваволю й анархію, а пише про те, що пройшло через його індивідуальний життєвий досвід, що він пізнав особисто, як учасник і сучасник подій. Мемуарист згадує це як пережите, передумане, вистраждане. В результаті з’являються конкретні й вражаючі художні образи, такі, як, наприклад, герої автобіографічних творів “Зачарована Десна” О. Довженка чи “Гуси-лебеді летять”, “Щедрий вечір” М. Стельмаха, чи “Homo feriens” І. Жиленко.
По-друге, спогади завжди звернені в минуле. Автор може писати лише про події та людей, які відійшли в історію. Це не виключає можливості розмови про сучасників, але час подій подібних мемуарних творів обов’язково повинен бути в минулому. Коли ж письменник спробує розповісти про своїх сучасників та їх справи в теперішньому, то це може бути документальне чи публіцистичне осягнення часу, а не мемуарне. Документалістика та публіцистика відображають завжди лише те, що було чи є, в мемуарах же можливе тільки те, що уже було. Для спогадів практично завжди потрібна дистанція в часі. Її величина не має практичного значення: десять чи тридцять років, а, може, й всі п’ятдесят... Художня практика українських письменників наочно переконує, що далеко не завжди дистанція в часі є більшою гарантією правильного осмислення подій і ролі особистості в минулому. Для Ю.Збанацького (“П’ятий полюс”) і півстоліття виявилось мало, щоб розібратися в суті історичних подій початку 30-х років. Інакше, навіщо йому знадобилося захоплюватись історичною наукою сталінської доби: “...На той час панувало загальне захоплення історичною наукою. Працювала комісія з перегляду підручників історії, готувалися і вже з’явились цікаві, з яскравим трактуванням всіх аспектів історичного процесу підручники для шкіл. Були опубліковані зауваження Й.В.Сталіна, С.М.Кірова та А.О.Жданова з приводу конспектів підручників з історії народів СРСР та нової історії. Творилась справжня марксистсько-ленінська історична наука” [3, 81]. О.Довженку і кількох місяців Великої Вітчизняної війни виявилося достатньо, щоб розібратися в глибинних процесах, що віддзеркалювали стан радянського керівництва й роль Сталіна в житті СРСР, про що свідчать щоденникові записи митця, занотовані буквально по свіжих слідах подій.
Головне, щоб дистанція в часі співвідносилася з одним людським життям, а автор був учасником і свідком подій, про які він хоче повідати читачеві, і щоб всі вони відбувалися в минулому. Однак минуле не може бути безкінечним, таким, що губиться в глибині століть. Мемуарист повинен вести оповідь лише про те, що він особисто бачив, чув, знав.
По-третє, мемуарам притаманна документальність. І справа, звичайно, не лише в історичній точності дат, прізвищ, географічних назв, подій суспільного життя, а й в тому, що будь-який художній образ мемуарної прози (скажімо, Сашка – “Зачарована Десна” О.Довженка) є документальним, а значить – достовірним, правдивим і разом з ним суб’єктивним. Будучи документальним, він у той же час створений за законами художньої творчості, з застосуванням письменником типізації, художнього домислу та вимислу. І все ж документалізм досить чітко регламентує творчу уяву автора. Відомий письменник Микола Хвильовий – герой мемуарів І.Дніпровського (“Микола Хвильовий. Портрет м’ятежника”) – не міг загинути в роки громадянської війни, хоча був її учасником.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Мемуари: масова чи елітарна література?

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок