Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Конфіксальні іменники з препозитивним елементом пол(ъ)-/полу- в українській мові XI-XVIII століть

Конфіксальні іменники з препозитивним елементом пол(ъ)-/полу- в українській мові XI-XVIII століть

Назва:
Конфіксальні іменники з препозитивним елементом пол(ъ)-/полу- в українській мові XI-XVIII століть
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,57 KB
Завантажень:
324
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Конфіксальні іменники з препозитивним елементом пол(ъ)-/полу- в українській мові XI-XVIII століть


Серед проблем сучасної дериватології вагоме місце належить розмежуванню власне афіксів від напівафіксів, які перебувають на шляху перетворення початкових компонентів складних слів на дериваційні форманти. Дослідники відзначали, що процес такого перетворення в індоєвропейських мовах відбувається постійно, хоч і повільно: система живої мови перебуває в безперервному, але поступальному русі, розвитку, і окремі її елементи одержують нову характеристику й набувають нового значення і статусу у зв’язку з розвитком інших частин системи не відразу, а лише в результаті тривалого процесу [Григорьев 1956 : 46]). При цьому певний час ці словотворчі афікси носіями мови сприймаються як морфеми проміжного статусу — напівафікси, афіксоїди, радиксоїди тощо [Шанский 1970 : 257-271; Степанова 1979 : 519-536]. Ступінь “просунутості” таких морфем і можливість зарахування їх до типових афіксів визначають інтуїтивно [Бартков 1986 : 10]. Кожен афікс проходить у своєму становленні певні проміжні стадії. Б.І. Бартков подає таку градацію словотворчих формантів: 1) афікси; 2) напівафікси, тобто форманти, що перебувають на шляху до перетворення компонента композита на загальновизнаний афікс; 3) афіксоїд, що перебуває на початковій стадії перетворення в афікс, який подібний до афікса, однак ще не досяг статусу напівафікса; 4) компонент композита, тобто типова коренева морфема [Бартков 1980 : 10-11].
З-поміж утворень, які у своїй структурі мають морфеми перехідного типу (першо-, полі-, проти-, анти-, -їд, -роб тощо), на особливу увагу заслуговують іменники з першим компонентом пол-/полу-. На питання про статус першої частини пол-(полу-) в лінгвістичній літературі однозначної відповіді немає. Наприклад, російські дослідники Г.А. Качевська, В.М. Яковлєв визначають пол- та полу- як морфеми, що є частинами “складних іменників” [Качевская 1969 : 322; Яковлев
1990 : 62]. Нині поширена думка про те, що пол-(полу-) – префіксоїд, тобто морфема перехідного типу [Шевченко та ін. 1996:180; Плющ 1997:281; Горпинич 1998 : 47]. Однак існує припущення, згідно з яким втрата складним іменником співвіднесеності з вихідним словосполученням може привести до більш або менш повної деетимологізації сполуки. У тому ж випадку, коли перший чи другий компонент складного слова набуває в мові здатності до аналогічного відтворення, стає продуктивним, він тим самим набуває ознак продуктивного афікса [Григорьев 1956 : 46]. Вважаємо, слід погодитися з цією точкою зору при розгляді пол(ъ)- та полу- як префікса лише тоді, коли слово не втратило зв’язок зі словосполученням, наприклад: полстопы (СлРЯ, XII-XIII/XVI, XVI, 255), полъ врhмене (ХІІ-ХІІІ, XVI, 199), полъгодины (XIII, XVI, 200), полъ гривны (ССУМ, 1378, II, 187), полъ бочки (II, XV, 187), пул таляра (АрхЮЗР, 1/ХІІ, 1667, 131), полъкварти (ЛО, 3чв. XVIII) тощо. Кваліфікація пол(ъ)- та полу- як префіксоїда не завжди є виправданою, оскільки цей елемент уже пройшов ту стадію, коли він з окремого слова, а пізніше – з компонента композита тільки почав перетворюватися на афікс, набуваючи статусу напівафікса. Відтак пропонуємо пол(ъ)- та полу- розглядати як напівпрефікс: полдень, полудень (СлРЯ, XI/XVI, XVI, 202) полобогъ (XI/XVI, XVI, 230), полоуцр(с)твье (ЄЄ, 1283, 317) / термін уперше ввела М.Д. Степанова [Степанова 1953 : 157] /** Вважаємо, що полъ-/полу- загалом відповідає критеріям напівафікса, які запропонувала М.Д.Степанова: 1) безумовний формальний збіг з основою слова, що вільно функціонує; 2) етимологічний зв’язок із цим словом; 3) більша чи менша офіційність, тобто вживання не в одному, а в декількох (часто багатьох) словах; 4) семантична схожість з відповідним словом при більшому чи меншому ступені переосмислення [Степанова 1979:529]; а в конфіксальних іменникових похідних – як препозитивний елемент, співвідносний з напівпрефіксом.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Конфіксальні іменники з препозитивним елементом пол(ъ)-/полу- в українській мові XI-XVIII століть

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок