Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> М.А.Нестелєєв Персонажсамогубець в однойменних творах В.Леонтовича 1898 р. та В.Кузьмича 1925 р. (психопоетика заголовку)

М.А.Нестелєєв Персонажсамогубець в однойменних творах В.Леонтовича 1898 р. та В.Кузьмича 1925 р. (психопоетика заголовку)

Назва:
М.А.Нестелєєв Персонажсамогубець в однойменних творах В.Леонтовича 1898 р. та В.Кузьмича 1925 р. (психопоетика заголовку)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,54 KB
Завантажень:
83
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
УДК 821.161.2.09« 18/19»
М.А.Нестелєєв Персонажсамогубець в однойменних творах В.Леонтовича 1898 р. та В.Кузьмича 1925 р. (психопоетика заголовку)
У статті розглядаються особливості психопоетики заголовку в українській прозі кінцяХІХ ст. початкуXX ст. на прикладі однойменних творів В.Леонтовича та В.Кузьмича. Порівнюються авторські задуми текстів, що обидва пов 'язані із засудженням декадентського захоплення суїцидальними мотивами. Пояснюється важливість функціонування заголовку в аспектах проспективного та ретроспективного сприйняття, коли можливим є семантичне переосмислення назви твору.
Ключові слова: суїцидент, мотив, декаданс, заголовок.
В історії літератури нерідко трапляються випадки, коли письменники дають однакові чи схожі назви своїм творам: дехто свідомо, сперечаючись із текстом попередника, а дехто несвідомо, випадково обираючи для своєї теми такий заголовок, який вже існує в художній практиці. В українській літературі теж можна знайти подібні факти збігів заголовків, проте дуже рідко буває так, щоб в обох випадках назва тексту заплутувала читацьке очікування, функціонуючи радше як метафора, ніж як точне формулювання основної теми твору. У цьому аспекті цікавими є оповідання «Самовбивець» (1898) В.Леонтовича та «Самогубець» (1925) В.Кузьмича, читацька рецепція яких (проспективна та ретроспективна дії) працює за однаковою схемою, що дозволить зрозуміти один із важливих аспектів психопоетики заголовка.
В.Леонтович в оповіданні «Самовбивець» використовує поширений мотив засудження декадентщини як хибного вибору національної інтелігенції. У творі виведено постать Миколи ІГятишрця, який через «надзвичайно хворобливе самолюбство» [4, с. 172], мріє вбити себе, однак далі погроз, передсмертних листів і залякування батьків не йде, тож його суїцидальна мета є примарною в контексті демонстративної парасуїцидальної поведінки. Микола переїжджає до родини в селищі на Чернігівщині, звідки листом викликає свого єдиного товариша (оповідача твору), який мусить його рятувати від самогубства. У розмовах друзів з'ясовується, що у Миколи немає серйозних підстав для самознищення, у нього «болить душа» Г4, с. 1781, життя здається «лихом» Г4, с. 1781, загалом йому нудно та нецікаво існувати («нема жодної вартої мети» [4, с. 181 ]). Він прагне «кохання, пригод, обставин» [4, с. 179], але пояснює своє безсилля «страшенною розпукою коли маєш стільки жадання, а чуєш таку несилу» [4, с. 181]. Егоїстичні думки Миколи не знаходять підтримки в йога товариша, тому між ними відбувається суперечка та розрив. Наприкінці оповідання ми дізнаємося, що П'ятигорець отримав великий спадок і почав жити декадентськими інтересами, а саме: кабінет облаштував меблями у «декадентському строю» [4, с.185], завісив усе чорним сукном, на стільці поклав череп і кістки та почав писати химерні поезії (віршуючи, наприклад, «згуками по темряві» [4, с. 185]). Усе це своєрідно оцінюється оповідачем: «Здалося таким можливим, щоб з Миколи виробився справді добрий корисний робітник, не такий чудасія, за якого я чув [...] і... раптом впало на думку, що те, що я чую за його, є також самовбивство, не фізичне, правда, так моральне» [4, с. 186]. Авторський висновок однозначний: гедоністичне життя декадента та проповіді «мистецтва для мистецтва» є хибним шляхом для українського патріота, це скоріше шлях його саморуйнування.
Твір В.Леонтовича актуалізує рецептивну стратегію існування декадентських мотивів в українській культурі кінцяXIX початку XX ст., коли мистецтву загалом, на думку Р.Ткаченка, були притаманні декілька особливостей: «художня та світоглядна еклектика, есхатологічна тональність, одночасне посилення відцентрових і доцентрових сил між різними сферами духовної діяльності, відтворення невротичних станів засобами мистецтва» [б, с.З]. В українському контексті декаданс не розвинувся в повноцінний літературний напрям, оскільки асоціювався із занепадницьким світоглядом аристократії, що нехтує національною ідеєю та громадськими зобов'язаннями, окрім того «тільки в середовищі інтелектуалів світоглядна деструкція могла оформитись концепційно» [б, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: М.А.Нестелєєв Персонажсамогубець в однойменних творах В.Леонтовича 1898 р. та В.Кузьмича 1925 р. (психопоетика заголовку)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок