Головна Головна -> Реферати українською -> Інше -> РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИКИ КОРЕНІЗАЦІЇ (УКРАЇНІЗАЦІЇ) В УСРР: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ

РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИКИ КОРЕНІЗАЦІЇ (УКРАЇНІЗАЦІЇ) В УСРР: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ

Назва:
РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИКИ КОРЕНІЗАЦІЇ (УКРАЇНІЗАЦІЇ) В УСРР: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,36 KB
Завантажень:
245
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
З. В. Нечипоренко
РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИКИ КОРЕНІЗАЦІЇ (УКРАЇНІЗАЦІЇ) В УСРР: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ
Зі здобуттям Україною незалежності у дослідженнях, присвячених коренізації в УСРР 1920-30-х років, сталися помітні зрушення: сучасні можливості дослідників у доступі до джерел якісно відрізняються від тих, що були раніше, за радянського періоду. Ці та інші фактори започаткували сучасний період у вивченні регіональних особливостей політики коренізації (українізації) в УСРР (90-ті рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст.). Інтенсивність опрацювання теми зумовила нагромадження нового історіографічного матеріалу, який потребує осмислення, окреслення перспектив. Автор запропонованої статті ставить за мету проаналізувати (в межах публікації) сучасний стан та перспективи дослідження питань, пов'язаних із політикою коренізації (українізації) в УСРР.
Піонерною, на наш погляд, у цьому відношенні стала серія робіт В. Даниленка, Г. Касьянова, С. Кульчицького, присвячена таким замовчуваним раніше сюжетам, як діяльності інтелігенції в добу українізації, сталінізму і українській інтелігенції, соціальному портрету та історичній долі української інтелігенції у 1920-х - 30-х роках [1, с.176]. Політичні портрети діячів цього періоду охарактеризовано в роботах Р. Пирога, Ю. Шаповала, І. Кошелівця, В. Мельниченка [2, с.159] та інших. Завдяки цим дослідженням у фокусі вивчення вітчизняних істориків постала людина (індивідуальність, особистість), а не колектив. На порядок денний новітньої української науки були поставлені питання гуманізації наукового знання, його деполітизації, соціальної орієнтованості. Поряд із цим пожвавилася увага дослідників і до національних спільнот України доби коренізації - починаючи з титульної нації, тобто українців, і закінчуючи найменш чисельними етнічними групами. Частина праць, які з'явилися у 90-х рр. ХХ ст., була присвячена українцям і українізації поза межами УСРР.
У зв'язку з цим, а також із комплексом інших, маловивчених проблем української етнонаціональної історії, актуалізувалися і краєзнавчі дослідження коренізації. Одним із перших регіональних дискурсів національної політики більшовиків 1920-30-х рр. стали роботи С. Гусєва і М. Цобенко, Д. Білого, О. Данильченка, М. Дементьєва і М. Тимошенко та інші [3, с.60-67].
У 1991 - 2005 рр. значно розширилося коло питань, присвячених національній політиці радянської влади в 20 - 30-х рр. ХХ ст. в УСРР, що досліджується. Предметом вивчення стали такі аспекти проблеми, як сутність українізації, її періодизація. Загальнотеоретичні положення знайшли відображення у роботах В. Даниленка [4, с.145-151], Я. Верменич, А. Слюсаренка і Л. Нагорної [5, с.160-170], В. Масненка [6, с.218-244], Г. Єфіменко [7, с.51-66]; питання історіографії досліджує І. Ващенко [8, с.113-122]; українізацію профспілок - П. Бондарчук [9, с.182-201]; українізацію преси - О. Коляструк [10, с.150-156].
Поряд із дослідженнями, які присвячені загальнополітичній канві коренізації в Україні, з'явилися роботи, що стосуються детального висвітлення інших коренізаційних процесів: в освіті і науці [11, с.292]; культурно-мистецькому житті [12, с.186-190]; армії [13, с.160].
Також з' явилося чимало робіт, присвячених багатьом питанням, що значно деталізують участь різних державних структур у політиці українізації. Серед них, наприклад, праця Ю. Шаповала "ҐПУ- НКВД як інструмент антиукраїнізації в 20-30-ті роки" [14, с.57-72]. В ній автор справедливо зауважив, що для В. Леніна, як витонченого політичного прагматика, ідея державності України не була прийнятною по своїй суті, а лише по формі, як вимушена поступка, оскільки більшовицька влада в Україні була антиукраїнською силою. Однак, сповідуючи гнучку тактику, В. Ленін виступав за співпрацю з тими політичними силами, які серйозно обстоювали ідеали "українізації" [14, с.57]. Органи ГПУ ж, на думку Ю. Шаповала, за ініціативи передусім Й. Сталіна, взяли активну участь у кампанії по створенню непривабливого образу "коренізації" (а відтак і "українізації") [14, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИКИ КОРЕНІЗАЦІЇ (УКРАЇНІЗАЦІЇ) В УСРР: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок