Головна Головна -> Реферати українською -> Інше -> Розвиток соціальної допомоги в 13-18 столітті

Розвиток соціальної допомоги в 13-18 столітті

Назва:
Розвиток соціальної допомоги в 13-18 столітті
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,07 KB
Завантажень:
358
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
« Розвиток соціальної допомоги в 13-18 столітті »


План:


1. Основні тенденції у сфері соціальної допомоги європейських країн
Аналізуючи становище України напередодні Національно-визвольної війни, дослідник звернув увагу на окремі соціальні верстви. Очевидно, віддаючи данину часові, І. П. Крип’якевич вказував на диференціацію в середовищі козацтва, поділяючи його на три групи: заможне, середнє і бідноту. Разом з тим, вчений вперше дав визначення козацької верстви: "Козацтво становило окремий стан у феодальному суспільстві. Це була маса волелюбних войовників, які власними силами здобували собі землі, господарство і захищали його із зброєю в руках. У свої ряди козаки приймали кожного охочого, не питаючи про його походження. Запорізький «лицар» не вважав ганьбою для себе займатися господарством, самому орати й сіяти, торгувати та ін. Але при всій своїй специфіці козацтво залишалося однією з груп феодального суспільства і не могло вийти поза його рамки".
На генетичному зв’язку козацтва з боярською верствою, насамперед, щодо походження станових привілеїв, наголошує С. А. Леп’явко. Він вказує на витоки цієї тези у працях П. Куліша, К. Тишковського і А. Яблоновського та можливість застосування її як моделі при розгляді козацьких повстань під проводом Криштофа Косинського і Северина (Семерія) Наливайка. При цьому автор звернув увагу на привілейованість козацького стану вже в другій половині XVI ст. Безумовно, С. А. Леп’явко має рацію щодо значення боярства у становленні козацької верстви. Проте не можна погодитися з тезою автора, що на цей процес мали вплив виключно представники дрібної шляхти і боярства. Згадаємо хоча б козакування князів Дмитра Вишневецького, Михайла і Богдана Ружинських чи масове покозачення селян і міщан у пізніший період. Зрештою, одним із важливих прав привілейованого стану феодальної доби була участь у політичному житті держави. До Національно-визвольної війни такої діяльності з боку козаків не спостерігалося.
Помітний внесок у розкриття проблеми зробили зарубіжні історики українського походження. Американський вчений Любомир Винар вважає, що козацтво вийшло з "усіх суспільних верств українського населення, починаючи від середовища українських панів і кінчаючи селянством і взагалі народними низами , і зазначає, що воно оформилось як верства у перші три чверті XVI ст.. Німецький історик Василь Гришко писав, що за часів польського панування козацтво сформувалося в окремий стан, хоча формально й невизнаний. Козацтво мало свою осібну військову організацію, своє військове управління з виразними автономними правами в державі, виробляло свою законність, мало вже вікову традицію, переходило до індивідуального права власності на землю, займані степові простори закріпляло за собою як об’єкт посідання на праві дідизному, власницькому, зі зброєю в руках боронило свої права, освячені кров’ю в лицарській боротьбі".
На основі аналізу нових турецьких джерел французька дослідниця Шанталі Лемерсьє-Келькеже зробила висновок, що українське козацтво сформувалося вже на середину XVI ст., коли зникла різниця між городовими козаками і запорожцями. Сучасний німецький вчений Карстен Кумке вбачає у козацтві XVI — першої половини XVII ст. лише групу населення, в якій простежуються початки соціальної стратифікації.
Національній свідомості української шляхти і козацтва наприкінці XVI — у першій половині XVII ст. присвячено працю сучасної польської дослідниці Тереси Хинчевської-Геннель. Слід відзначити сам факт постановки цієї проблеми в історіографії, що, до речі, викликало незадоволення в окремих "патріотично" настроєних співвітчизників. Авторка розглянула, зокрема, такі питання, як роль мови, традицій та релігії у розвитку свідомості козацтва. При цьому зробила висновок, що носіями національної свідомості, "спадкоємцями народу руського (українського) почувалися насамперед шляхта, вище духовенство і міщанська еліта" .
В контексті політичної культури українського суспільства кінця XVI — першої половини XVII ст.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Розвиток соціальної допомоги в 13-18 столітті

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок