Головна Головна -> Реферати українською -> Інше -> ДОРЕВОЛЮЦІЙНА ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ ПРО СТАВЛЕННЯ ТА ДІЇ РОСІЙСЬКОГО САМОДЕРЖАВНОГО АПАРАТУ ВІДНОСНО УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

ДОРЕВОЛЮЦІЙНА ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ ПРО СТАВЛЕННЯ ТА ДІЇ РОСІЙСЬКОГО САМОДЕРЖАВНОГО АПАРАТУ ВІДНОСНО УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

Назва:
ДОРЕВОЛЮЦІЙНА ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ ПРО СТАВЛЕННЯ ТА ДІЇ РОСІЙСЬКОГО САМОДЕРЖАВНОГО АПАРАТУ ВІДНОСНО УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,17 KB
Завантажень:
378
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
О. П. Сарнацький
ДОРЕВОЛЮЦІЙНА ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ ПРО СТАВЛЕННЯ ТА ДІЇ РОСІЙСЬКОГО САМОДЕРЖАВНОГО АПАРАТУ ВІДНОСНО УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.
В умовах становлення та розвитку сучасної незалежної Української держави збільшується інтерес до власної національної історії, досвіду минулого та уроків з нього, які сприяють формуванню світогляду українського народу, у тому числі і його суспільно-політичної складової. Всебічне висвітлення вищезазначеного потребує необхідності розкриття того, як діяло самодержавство та його апарат влади в останні роки свого існування під час політичної кризи в Російській державі крізь призму їх ставлення до суспільства і людини в тій сфері, де вони найбільше дбали про свої політичні інтереси. Це вимагає показу й аналізу діяльності тих сил, що покликані були захищати існуючий на той час у Росії суспільно-політичний лад та всіляко боротися проти замахів на нього. Разом з тим, слід зауважити, що коли звернутися до її розгляду в найбільш широкому та загальному плані, в тому числі й опосередкованому, то вона досить значна, а в конкретному розумінні - то майже відсутня. Особливо це стосується її революційної складової. Тому метою цього нарису є спроба показати, як дореволюційна історіографія висвітлювала визначену проблему.
Використовуючи опосередкований шлях для дослідження даного питання, в дореволюційній історіографії можна виділити певні напрями.
Один із них репрезентував загальні нормативно-правові основи, що офіційно діяли в Росії, на які повинні були спиратися і якими зобов'язані були керуватися в своїй діяльності представники виконавчої та судової гілок самодержавної влади. Про це ми можемо дізнатися з відповідних томів найбільш повної та поважної колективної довідникової праці, що увійшла у повсякденну свідомість тогочасного російського суспільства під назвою "Словник Брокгауза та Ефрона" [1]. До нього можна віднести й видання, де перелічуються найкращі на той час представники місцевої адміністрації держави [2], а також у публікаціях І. Блінова [3] та В. Гессена [4], характерною рисою яких є ретельність добору та аналізу їх авторами відповідного матеріалу. До такого роду публікацій, хоч і дуже умовно, можна віднести й працю, що була видана у цей час за кордоном [5], в якій показані методи діяльності царської таємної поліції під час здійснення ними політичного розшуку.
Інші напрями дореволюційної історіографії були пов'язані з загостренням у Російській імперії на той час так званого "питання про інородців". Воно тоді прямо зачіпало як тих, хто проводив у життя офіційну політику уряду в національному питанні, так і їх політичних опонентів, що очолювали на місцях національно-визвольний рух.
Не дивно, що один із напрямів у дореволюційній історіографії стосовно проблеми, що розглядається, сформулювали праці представників самодержавної влади. Такі з них, як А. Смирнов [6, с.765], Д. Іловайський [7, с.7,10,12] А. Алекторов [8, с.3] у своїх працях щодо так званого "питання про інородців" або погоджувалися в цілому з урядовою політикою його вирішення та підтримували її повністю, або із незначними застереженнями.
Виступ прогресивної наукової російської громадськості на захист українського друкованого слова, події Першої російської революції 1905-1907 рр., сприяли тому, що уряд фактично лише тимчасово призупинив цензуру щодо українських видань. У цей час деякі з представників російської громадськості у своїх працях виступили з критикою російських націоналістів [9, с.28], які виступали за російську самобутність, котра могла б призвести до розпалення національної ворожнечі, або підтримали висновки спеціальної комісії Російської Академії наук на чолі з О. Шахматовим, Ф. Кор.- шем, О. Лаппо-Данилевським та ін. [10, с.8,12-15].
Однак таке "потепління" у ставленні до українського руху продовжувалося недовго. Швидке зростання національно-визвольних рухів в імперії під час цієї революції, в тому числі й українського, засвідчило для царизму та його влади про небезпеку для них, що виходила з їх боку.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: ДОРЕВОЛЮЦІЙНА ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ ПРО СТАВЛЕННЯ ТА ДІЇ РОСІЙСЬКОГО САМОДЕРЖАВНОГО АПАРАТУ ВІДНОСНО УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок