Головна Головна -> Реферати українською -> Інше -> Віршовані усні джерела та усні історичні твори

Віршовані усні джерела та усні історичні твори

Назва:
Віршовані усні джерела та усні історичні твори
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
21,87 KB
Завантажень:
434
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
Віршовані усні джерела та усні історичні твори
Поетичний масив українських фольклорних джерел складають пісні, голосіння та пам'ятки билинного і думного епосів. Проміжною ланкою між народною прозою і пісенною творчістю можна вважати народне віршування. На жаль, ця форма досі мало вивчена, хоча багато записувачів здавна фіксували чимало віршованих казкових, легендарних та побутових сюжетів. В окремих регіонах існував, наприклад, оригінальний жанр народної публіцистики, так звані "протоколи", складені на місцевому матеріалі у формі віршів. Народні вірші записували П. Гнєдич, А. Димінський, О. Роздольський, С. Тобілевич, В. Гнатюк та інші фольклористи. Найбільше їх опубліковано у "Записках наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка" у Львові, що засвідчує популярність цього виду народної творчості.
Пісенні джерела. Необхідність глибокого вивчення пам'яток усної української пісенності зумовлюється багатьма важливими причинами Насамперед, це традиційно величезне значення народної пісні у суспільному й естетичному житті українців. Народна пісня глибше і яскравіше, аніж усі інші види фольклору, здатна передавати специфіку художнього мислення своїх творців і носіїв. Пісня супроводжує людину впродовж усього її життя — від народження до смерті. Вона продовжує перебувати в стані активного побутування, отже, підтримує формування національної самосвідомості українців. І в наш час пісня залишається одним із невичерпних джерел історії національної культури, що є невід'ємною частиною історії нашого народу і держави.
Закарпатські народні пісні. Київ. 1970. Титульна сторінка
Виняткове значення у формуванні всієї української пісенності мають календарно-обрядові пісні (колядки, щедрівки, веснянки, купальські, обжинкові, весільні та ін.), що творилися і побутували у тісному зв'язку з трудовою діяльністю людей, супроводжуючи сонячний річний цикл. Для розуміння суті цих пісень як джерела важливим є те, що з часу свого становлення домінантною їх функцією була магічна, спрямована на уласкавлення сил природи. На цій стадії календарні пісні супроводжувалися драматичними дійствами, замовляннями.
Загальновідомим, яскравим прикладом такого поєднання є "Подоляночка"— гра-танок-пісня, що виконувалася навесні. Міфічний зміст цього дійства полягає в тому, що дівчина -"подоляночка", яка знаходиться в живому колі, утвореному з інших дівчат, імітує процес відродження якогось культового божества. Після того, як воно оживає, дівчата закликають: "Піди до Дунаю, бери дівча скраю", тобто заохочують принести дівчину в жертву воді, куди має відійти і саме міфічно-ритуальне божество —"подоляночка", що може зарадити від посухи.
Календарні купальні обряди також супроводжувались спеціальними піснями, тексти яких свідчать, що на окремих територіях України купальські звичаї колись насаджувалися з тою ж наполегливістю, з якою пізніше (після прийняття християнства) викорінювалися:
Котра дівка на Купайлі не бувала,
Щоб вона сіла та й більше не встала.
Хто не піде на Купало,
Щоб йому ноги поламало.
Як засвідчують численні джерела, тих, хто не ходив на це свято, вважали відьмами. Наведений текст відбиває той стан утвердження купальських звичаїв, коли їх недотримання вже сприймалося як аномальність.
Протягом багатьох століть тексти цих пісень залишалися стабільними. Лише з набуттям значних раціональних знань про довколишній світ, поширенням писемності й освіти (нагадаємо, що вже у XVII ст. 80 % українців володіли письмом!) календарна поезія зазнає змін: її сакральна функція поступається естетичній. З початку XIX ст., завдяки широкому записуванню фольклору, календарні пісні стають переважно супутниками молодіжних свят і розваг.
Це стосується і весільної пісенності, яка в основних своїх формах дійшла до нашого часу й зафіксована у численних варіантах та локально-регіональних виявах. Найдавніший пласт весільних пісень генетично пов'язаний з обрядами і розкриває їхню символіку та семантику. З кінця XIX — початку XX ст. на весіллях дедалі частіше виконувались ліричні або жартівливі пісні, які не були безпосередньо пов'язані з традиційною обрядовістю.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 



Реферат на тему: Віршовані усні джерела та усні історичні твори

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок