Головна Головна -> Реферати українською -> Інше -> Традиційні громадські спільності

Традиційні громадські спільності

Назва:
Традиційні громадські спільності
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,03 KB
Завантажень:
63
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Традиційні громадські спільності

План

Соціально-побутове утворення - громада.

Громадсько-виробничі організації.

Соціально-політичні організації.

Самобутнє громадське утворення українського народу.

Релігійно-громадські спільності.

1.Протягом віків українське суспільство базувалося на системі традиційних зв'язків та громадських спільностей що забезпечували в ньому певний порядок. Головною такою спільністю була громада - самоврядне соціально-побутове утворення, характерне для східного слов'янства. Громади (общини) поділяються на два основних типи: первісну і селянську (сусідську). Українцям була притаманна саме селянська община, переважно у формі землеробської громади. Починаючи з доби Київської Русі і аж до ХІV ст. селянська громада, виступала первинним адміністративно-юридичним осередком.

З розпадом Київської Русі на удільні князівства із соціальним розташуванням суспільства верв. (громада) трансформується у селянську громаду, відому як копа (купа). Вона була органом місцевого самоуправління в її основу був покладений принцип приватної власності на землю.

Основний принцип розподілу власності української громади - реалізовувався у різних регіонах по-різному, оскільки в державах, до складу яких входили окремі землі України, існували свої правові норми землеволодіння і землекористування.

В Україні існували правові, системи кількох типів: на Наддніпрянщині тривалий час побутувало руське право, у Прикарпатській Русі - волоське, у Галичині - німецьке, а в поліських районах України земельне право майже до ХІХ ст. регулювалося Литовським статутом 1529 р.

Громади усіх типів мали подібну ієрархічну структуру. Вищим органом були загальні сходи членів громади, котрими могли бути лише голови домогосподарстві. Громада обрала виконавчу владу - сільську старшину, яку представляли: отаман (або війт), десятники (ватажки) - помічники отамана, присяжними, сільський писар та береза (вайда, калфа) - отаман парубоцької громади.

До функцій отамана входили виконання фіскальних обов'язків - збирання податків, а також розгляд селянських скарг, регулювання, зберігання і розвиток етичних традицій.

Слід сказати, що рішення сільської старшини, як правило збігалися з громадською думкою, бо саме вона була визначальною у дотриманні традиційних форм спілкування.

Цікавою рисою громадських сходів було залучення так званих глитаїв - професійних красномовців, якому доручали відстоювати ті чи інші корпоративні інтереси.

Серйозною підставою громадська думка була і при виборах та перевиборах посадових осіб. Механізм формування громадської думки був досить складним і мав кілька, так би мовити, контрольних інстанцій. Перша - сім'я. За порядком у родині, за поведінкою стежив голова сім'ї. Тому господарі всіляко дбали про репутацію своєї родини, і ця репутація нерідко зберігалася від покоління до покоління. Другий + рівень контролювання усталених норм поведінки - це коло родичів, котрі опікувались репутацією всього роду.

2.Міське населення України, як і сільське, об'єднувалося у певні громадсько-виробничі організації. Міське суспільство мало корпоративний устрій, чому особливо сприяло Магдебурзьке право - своєрідне самоврядування міст, характерне для ХVЫ-ХVІІІ ст.

Основним типом міських об'єднань були цехи, і це природно, оскільки вони об'єднували ремісницький та робітничий люд, котрий становив переважну більшість міського населення. Окремі цехи об'єднували гончарів, ковалів, музикантів лікарів, рибалок та ін.

Цехи середньовічних українських міст - це професійні організації, утворені в інтересах функціонування певної галузі ремісництва.

Членами цеху вважалися лише майстри котрі поділялися на два розряди: старших і молодших майстрів. Голова цеху - цехмістр - стежив за дотриманням статуту, розпорядки робот цеху виробничим процесам.

Кожен цех мав свою скриню, гроші до якої надходили шляхом вступних внесків, штрафів і щоквартальних платежів. Скарбниця надавала грошову допомогу членам цеху коли вони хворіли, а також їхнім сім'ям у випадку смерті годувальника.

3.Козацтво - своєрідна соціально-політична організація українського народу, що базувалося на принципах народоправства, свого роду українське лицарство, об'єднане довкола ідеї визволення батьківщини від зазіхань агресивних сусідів: турків, кримських татар, поляків.

Як соціальне явище козацтво в Україні виникає у ХV ст. Тоді назва «казок» указувала лише на заняття степових промислом та на соціальний статус вільної людини. Відповідно до цього козацтво являло собою добровільне громадське угрупування, котре мало тимчасовий характер.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Традиційні громадські спільності

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок