Головна Головна -> Реферати українською -> Інше -> Землеробство: рільництво і городництво. Системи хліборобства. Знаряддя обробітку ґрунту. Методи обробітку ріллі. Догляд посівів, обробка продукції. Садівництво. Традиційне тваринництво. Народний господарський календар

Землеробство: рільництво і городництво. Системи хліборобства. Знаряддя обробітку ґрунту. Методи обробітку ріллі. Догляд посівів, обробка продукції. Садівництво. Традиційне тваринництво. Народний господарський календар

Назва:
Землеробство: рільництво і городництво. Системи хліборобства. Знаряддя обробітку ґрунту. Методи обробітку ріллі. Догляд посівів, обробка продукції. Садівництво. Традиційне тваринництво. Народний господарський календар
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
22,80 KB
Завантажень:
419
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.1


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
РЕФЕРАТ
на тему:
Землеробство: рільництво і городництво. Системи хліборобства. Знаряддя обробітку ґрунту. Методи обробітку ріллі. Догляд посівів, обробка продукції. Садівництво. Традиційне тваринництво. Народний господарський календар


ПЛАН
Вступ
1. Основні відомості про землеробство, види систем землеробства
2. Садівництво
3. Хліборобство, основні посівні культури та особливості рільництва
4. Традиційне тваринництво
Список використаної літератури


Вступ
Традиційними видами господарської діяльності українського народу з давніх-давен були скотар-ство, рибальство, мисливство, бджільництво. Однак най-головнішим завжди залишалося землеробство. Українці — нація зі стародавньою високорозвиненою землеробською культурою. Населення займалося тут мотичним землероб-ством ще в епоху неоліту — VI—IV тисячоліття до н. е. Сприятливі кліматичні умови: помірно холодна зима, літо з достатньою кількістю як теплих сонячних днів, так і до-щів; родючі ґрунти — переважно чорноземи — з великою місткістю поживних речовин; давні землеробські традиції, культурно-господарські контакти з сусідніми народами — все це зумовило досягнення українців у розвитку тради-ційної агротехніки, значну варіативність їхніх землероб-ських знарядь.
1. Основні відомості про землеробство, види систем землеробства
Землеробство поділяється на три основні галузі: хлі-боробство, городництво та садівництво. За циклічністю землеробських робіт протягом року розріз-няються обробіток ґрунту та посів; догляд за рослинами; збирання врожаю та його пере-робка. За змістом і засобами діяльності у землеробстві виділяються дві основні складові: землеробська тех-ніка (знаряддя праці), котра, як елемент продуктивних сил, є найбільш рухливою й чутливою щодо змін; агро-технічні знання — народний досвід, традиції й навич-ки вирощування тих чи інших рослин. Важливим елементом агротехнічних знань, як і землеробської культури в цілому, є системи землеробства.
В Україні було відомо кілька систем землеробства. Найбільш давньою, яка до початку XX ст. траплялася лише подекуди в Карпатах і на Поліссі, була вирубно-вогнева система. На обраній під посів у лісі ділянці (підсіці) восени або взимку рубали ліс і кущі, залишаючи їх на місці. Навесні їх палили і після цього без оранки сіяли просо або льон. У наступні роки на підсіці висівали жито або інші зер-нові культури. Через три-чотири роки урожайність такого лану різко знижувалась і його залишали незасіяним — «від-почивати», «лежати». Вирубно-вогнева система характери-зувалася вкрай низькою продуктивністю праці.
Другою, також екстенсивною системою землеробства, що побутувала в Україні як пережиток, була залежна, або перелогова, система, більш поширена у степових районах. При перелозі після оранки цілини або земель, що «лежали» певний час необробленими, лан протягом кількох років засівали зерновими культурами: в перші два роки — про-сом або кукурудзою, на третій — яровою пшеницею або вівсом, після цього — житом та ін. Коли лан переставав родити, його залишали під «залеж» і вдавалися до обро-бітку нових ділянок цілини або перелогу. На кінець XIX ст. у зв'язку з тим, що в Україні цілинних земель майже не залишилося, ця система землеробства вийшла з ужитку.
Найбільш поширеною в українців була трипільна систе-ма землеробства, відома ще з часів Київської Русі. При трипіллі уся придатна для обробітку земля у тому чи іншо-му селі ділилася громадою на три частини. Одна з них відводилася під озимі культури, друга — під ярові, а третя залишалася на сезон незасіяною, «парувала», тобто відпо-чивала і використовувалася як толока — пасовисько для худоби. На ділянках, що відводилися під озимину й яровину, кожному домогосподарству належала певна частина. В на-ступному році толока засівалася озимими культурами, а на землях, що були під озиминою, сіяли ярові; рілля, що перебувала під яровими, залишалася як толока: отже, відбувалося певне чергування.
Трипільна система була прогресивнішою порівняно з вирубно-вогневою та перелоговою.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 



Реферат на тему: Землеробство: рільництво і городництво. Системи хліборобства. Знаряддя обробітку ґрунту. Методи обробітку ріллі. Догляд посівів, обробка продукції. Садівництво. Традиційне тваринництво. Народний господарський календар

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок