Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Розвиток творчої особистості дитини

Розвиток творчої особистості дитини

Назва:
Розвиток творчої особистості дитини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,54 KB
Завантажень:
407
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат з педагогіки
Розвиток творчої особистості дитини


ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ
“Світ змінився. Змінилася наша дитина
Сьогодні на землю прийшли космічні діти, діти кольору індиго.
Це – колір інтелекту. Діти Сонця.
Але вони іноді хворіють.
Американці кажуть, що діти прийшли в умови, які не відповідають їхньому рівневі розвитку, суспільство ще не готове прийняти таких дітей.
Це діти з великими-великими крилами, а ми їм ці крила відрубуєм”
Людмила Калембет,
канд.пед.наук, доцент
інституту післядипломної освіти
м. Івано-Франківськ
“Погано, що хлопчиків виховують у нас як дівчаток”
Людмила Калембет,
канд.пед.наук, доцент
“Ісус помер не стільки від фізичних, скільки від моральних тортур”
Гук Ірина Федорівна,
психолог
“Перші 3 місяці вагітності дитина все переймає, все занотовує. І в результаті інвалід (духовний) народжує інваліда.
На милицях духовних переважна більшість нашого суспільства.
Людмила Келембет,
канд.пед.наук, доцент


“Шукайте посмішку Джоконди”
Куди йдемо? Який лишаєм слід?
Хто пам’ять змив, як дощик акварельку?
Все менше рук, що вміють сіять хліб
Все більше рук, що тягнуть все у пельку.
Ліна Костенко
Слова моєї улюбленої поетеси Ліни Костенко – візитна картка ХХ століття. Вони на диво влучні й просякнуті глибоким змістом. І якщо хтось мені заперечить, що це не головне у цьому сторіччі, адже скільки в ньому болючого трагізму, породженого війнами, голодоморами і атомним прогресом, то я скажу: а все це хіба не наслідок духовної деградації людства, його відмови від Бога, а, отже, від гармонії й любові?
Ми губимось у вирі пристрастей й бажань, владолюбства і самоутвердження. Ми губимо в собі наше духовне джерело; а якщо ні, то замулюємо його брудом вчинків й цинізмом слів. Ми руйнуємо собори наших душ і черствіють наші серця. І так і хочеться сказати словами тієї ж Ліни Костенко:
Здається ж, люди, все у них людське,
Але душа ще з дерева не злізла.
Звідки взялося стільки ненависті одне до одного? Невже ХХ століття дійсно під егідою диявола? А на порозі – вже нова епоха. Що ж буде далі?
Як добре те, що з океану зла й байдужості ще виринають зелені острови любові, береги надії і прозрінь – могутні Прометеї, співці-пророки правди і добра. Мабуть, це ті, кого ще посилає Бог, щоб врятувати людство. Костенко, Симоненко, Хвильовий, Павличко... Грім серед ясного неба і тиха пристань, де спочинуть серце і душа. Люди, яким було дано кричати те, що в кожного ховалось на дні підсвідомості, у найпотаємніших закутках сердець. Ті, що володіли невловимим талантом лити думки на папір чистим джерелом. Саме в їхніх творах я знаходжу правду про ХХ століття, ловлю розв’язки вічних проблем.
***
Ті, що народжуються раз на століття,
умерти можуть кожен день
Кулі примхливі, як дівчата, -
вибирають найкращих.
Підлість послідовна, як геометрія, -
Вибирає найчесніших.
В’язниці гостинні, як могили, -
вибирають неприборканих.
***
І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі.
Минають фронди і жіронди,
Минає слава і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
Вона ніколи не мине.
***
Буває час орлів, а нині різне птаство
З державної руки сипнули їм пшона
Не треба правду говорить цвітасто:
вона сьогодні проста і страшна.
***
Хай вас охопить розпач
Хоч раз на днину –
За людину.
***
А світ не може без перетурбацій,
І досі без воєн не може світ.
Зостається людині праця
І волошковий любові цвіт.
***
І зберегтися в чистоті –
У тій високій, в тій єдиній...
Щоб у кінці мого путі
Промовив клен: “Пройшла Людина”.
***
А завтра?.. Завтра що?!..
Калина
Металу в очі заглядала, а той, -
сліпий.
Вернися ж до людей, спокійне рос
леління,
Де в’яже перепел із перепілкою снопи!
***
Не загубитьсь в осінній сльоті - печалі,
Триматись за рідне листком дубовим, –
Серце ж повинно мати свій причал,
Звідки світить йому маяк любові.
Тарас Мельничук
Люди, звертайтеся до вічного, не розтрачайте жар душі на буденне, швидкоплинне, адже “цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні береже”
І якби на те моя воля
Написала б я скрізь курсивами:–
Так багато на світі горя,
Люди, будьте взаємно красивими!


Розвиток творчої особистості дитини
Ніяка школа не може дати знання на все життя, але якщо дати дитині розвиток добрий, навчити її працювати самостійно.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Розвиток творчої особистості дитини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок