Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Процес едукації та шляхи його демократизації

Процес едукації та шляхи його демократизації

Назва:
Процес едукації та шляхи його демократизації
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,05 KB
Завантажень:
249
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
Процес едукації та шляхи його демократизації
План
1. Поняття структури процесу едукації
2. Учень і вчитель як суб'єкти діяльності
3. Діяльність учня
4. Діяльність учителя
5. Педагогіка співробітництва

Поняття структури процесу едукації
Системний аналіз процесу едукації має починатися з визначення чинників, зайнятих у ньому. Ними е найперше педагог, учень і предмет. Як процесуальні компоненти сюди входять також діяльність учителя та діяльність учня. Розкрити структуру процесу едукації означає вказати на взаємозв'язок діяльності учня і педагога, показати специфіку цієї взаємодії.
Традиційно вважається, що навчальний процес ґрунтується на прямій і постійній взаємодії вчителя і учня (рис. 1). При цьому першому відводиться роль ведучого, ініціатора і "двигуна", а другому — статус об'єкта впливу: учень повинен сприймати і засвоювати те, що йому пропонує вчитель. На цій основі розроблено загально-педагогічні настанови і практичні рекомендації. Домінуючими у навчальному процесі стали так звані фронтальні методичні прийоми, коли вчитель ставить себе в центр уваги класу, пояснює учням новий матеріал, щось ілюструє, доводить і час від часу звертається до них з вимогою відповісти на запитання, спонукає запам'ятати і відтворити те, що вони дочули. Урок у цьому випадку нагадує театр одного актора: вчитель є головним, а часом і єдиним трудівником. Учні ж у такому "театрі" залишаються переважно "слухачами" і "глядачами". Не підлягає сумніву, що таке навчання позначається і на формуванні їхніх характерів вони йдуть у життя після школи "слухачами" та "глядачами".
Рис. 1. Традиційне трактування структури навчального процесу
У такому вигляді едукацію, власне, і досі називаємо "навчально-виховним процесом". У самому терміні тут закладено розуміння його двоєдиності (навчання + виховання), що сформувалося у Пруссії на ґрунті гербартіанства. Bildung і Erziehung повинні були забезпечити людині, з одного боку, знання, уміння та навички праці, а з іншого — лояльність щодо влади і суспільства. Ці два головні завдання ставила перед собою і освіта Австро-Угорщини та Росії — як дореволюційна, так і комуністична, а тому таке двоєдине розуміння едукації тут добре прижилося і дійшло до нас.
Англомовна педагогіка не прийняла подібне розуміння цілей освіти. Уже в XIX ст. тут домінував образ Робінзона Крузо, характерними рисами якого були ініціативність, творчість, підприємливість. З цієї причини навіть аналогічна пара термінів (навчання і виховання) в англомовній культурі не утвердилась. Натомість поширення набув термін education, що фактично означає не двоєдине, а триєдине поняття (навчання + виховання + розвиток).
Учень і вчитель як суб'єкти діяльності
Структура навчально-виховного процесу, запозичена від старої школи, не відповідає вимогам часу. Одні лише виконавські функції можуть забезпечити учневі знання, але не сприяють формуванню його як повноцінної творчої особистості. Тут перекручена сама сутність процесу її становлення, бо в людині закладена потреба самостійної активної діяльності, активного впливу на зовнішнє середовище. Це було передумовою її виживання в процесі еволюції. Визнання цього факту покладено в основу двох широко відомих положень філософії: а) людина сама себе створює в процесі праці та через працю і б) взаємодіючи з навколишнім середовищем, людина перетворює його і одночасно змінює себе.
Навчання в школі є організованим продовженням взаємодії людини а навколишнім середовищем, яке репрезентоване тут навчальними предметами. Проте, якщо порівняти, наприклад, процес життєдіяльності дитини в дошкільному віці з тим, що відбувається в школі, то неважко помітити істотну різницю. Переступаючи поріг класу, вона втрачає головне для життя — право на вільну активну діяльність, на ініціативу, право на вибір. їй пропонують сісти за парту, сидіти тихо, уважно слухати, запам'ятовувати те, що говоритиме вчитель. Над дитиною починає панувати авторитет, а також закон дисципліни, який оберігає його статус. Віднині вона своєю діяльністю керувати не зможе, бо домінуватиме сприймання чужого впливу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Реферат на тему: Процес едукації та шляхи його демократизації

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок