Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> ТРАДИЦІЙНІ ДИТЯЧІ НАРОДНІ ІГРИ МАЛИХ ФОРМ

ТРАДИЦІЙНІ ДИТЯЧІ НАРОДНІ ІГРИ МАЛИХ ФОРМ

Назва:
ТРАДИЦІЙНІ ДИТЯЧІ НАРОДНІ ІГРИ МАЛИХ ФОРМ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,39 KB
Завантажень:
501
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат з педагогіки
ТРАДИЦІЙНІ ДИТЯЧІ НАРОДНІ ІГРИ МАЛИХ ФОРМ


Традиційні народні ігри є практично вивіреним засобом передачі наступним поколінням здобутків культури українського народу, створеної за всю його багатовікову історію. Це часто твори невеликого розміру, зручні для оперативного використання дитиною у відповідних їх функціональному призначенню обставинах. Ці ігри можна назвати іграми малих форм. До них належать скоромовки, заклички, примовки, небилиці, мирилки, дражнилки, звуконаслідування, загадки, лічилки, жеребкування, забавлянки та ін. Вони якнайбільше відповідають психологічним можливостям дитини. Динамічні за змістом невеликі твори діти швидко запам'ятовують і тому активно застосовують у години дозвілля. Традиційні ігри малих форм значно поширені в дитячому середовищі й до сьогодні.
Більшість цих творів з давніх-давен побутувала в українській родині. Вони використовувались під час сімейного виховання дітей з певною розвивальною метою. Через специфічну особливість української родини - її багатодітність - здебільшого доглядати маленьку дитину належало її старшим сестричкам та братикам. Як і батьки, вони застосовували фольклорні ігри малих форм, розважаючи малих, радіючи разом з ними. Як уже зазначалося вище, до фольклорних творів малих форм належать утішки або забавлянки. Багаторазове використання забавлянок дорослими, раннє залучення в багатодітній українській родині до пестування старшими братиками та сестричками наймолодших у сім'ї сприяли тому, що діти дуже рано оволодівали цим фольклорним матеріалом і надалi, відповідно до поліфункціональних можливостей фольклору, вільно використовували його під час своїх ігор з малими або з однолітками. Наприклад, годуючи малечу, батьки примовляли:
Гу-ту-ту!
Гу-ту-ту!
Вари кашку круту,
Пiдсипай молочка,
Погодуй козачка!
Або:
Ладі, ладусi,
А де були - в бабусi,
А що їли - кашку.
А що пили - бражку.
А що на закуску?
Хліб та капустку.
Закінчувалося годування примовлянням-розвагою:
Гай, гай на бабину хату
Калачi їсти!
Окрему групу ігор-змагань становлять скоромовки. Це, як правило, римовані рядки, в яких повторюються певні звуки, склади, що призводить до певних труднощів у вимовлянні. Основне правило - вимовляти слова швидко. Звідси і назва - скоромовки.
Про те, що в народі було поширено вправляти дітей у звуковимові невимушено, граючись, свідчать записи матері Лесі Українки - Олени Пчілки.
Ось одна із "скоромовок - спотиканок", яка є у записі Олени Пчілки:
- А хто швидше скаже тричі поспіль:
Сестриці, чи ткачі тчуть, чи не тчуть?
Чуть-чуть тчуть, ледве човник волочуть,
Бо їсти й чуть-чуть не чуть!
Нехай ще чуть-чуть потчуть,
Бо вже чуть, що перепічки печуть!
- А що, не скажете швидко? Спотикаєтесь? На те ж воно й "спотиканкою" зветься! А мені одна волинська дівчинка так швидко її говорила, мов чечіточка цвірінькала".
Розважаючись, діти випробовують скоромовками свої орфоепічні можливості, долають незначні порушення мовлення, вдосконалюючи його. Таку ж саму роль мали ігри-звуконаслідування голосів живих істот: жайворонка, солов'я, жовтобрюха, каркання ворони, виття вовка та ін. Найпоширенішим було наслідування кумкання жаб. Зміст ігор-звуконаслідувань спонукав дітей підкреслено чітко вимовляти звуки рідної мови, як це мало місце в грі "Ти чия..."
Ти чия, ти чия, ти чия?
Микитова, Мики-ки-китова.
Що варила? Що варила?
Борщ, борщ, буряки-ки-ки.
Кому, кому, кому?
Микиті, Мики-ки-ки-киті.
Який Микита? Який Мики-ки-ки-кита?
Чумак, чумак, чумак.
Комунікативна форма звуконаслідувальної гри надавала їй великої привабливості для дитини. Ці ігри цінні тим, що для них важливим є відтворення дитиною певних звуків та інтонацій, а це позитивно впливає на удосконалення дитячого мовлення.
Серед народних ігор малих форм своїм функціональним призначенням вирізняються лічилки:
Раз, два, три, чотири,
Козі дзвоника вчепили.
Коза бігає, кричить,
Просить дзвоник відчепить.
Характерними ознаками лічилок є їх римованість, речитативність, стислість, динамічність, часте використання числівників, функціональна спрямованість на розподіл ролей, визначення ведучого або провідної ролі в грі, послідовності участі в ігрових діях її учасників.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: ТРАДИЦІЙНІ ДИТЯЧІ НАРОДНІ ІГРИ МАЛИХ ФОРМ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок