Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Проблема вчителя і вчительської праці в українській художньо-педагогічній думці кінця ХІХ – поч. ХХ ст.

Проблема вчителя і вчительської праці в українській художньо-педагогічній думці кінця ХІХ – поч. ХХ ст.

Назва:
Проблема вчителя і вчительської праці в українській художньо-педагогічній думці кінця ХІХ – поч. ХХ ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,29 KB
Завантажень:
476
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Проблема вчителя і вчительської праці в українській художньо-педагогічній думці кінця ХІХ – поч. ХХ ст.
Держава, яка хоче досягнути вершин соціально – економічного й культурного розвитку, повинна дбати про своє майбутнє, підвалини якого закладаються в школі. Саме від школи залежить здоров’я суспільства, бо вона визначає рівень моралі та інтелекту майбутніх поколінь.
В. Сухомлинський стверджував, що школа – це „тонкий інструмент, який творить мелодію людської гармонії, що впливає на душу кожного вихованця, але творить лише тоді, коли цей інструмент добре настроєний, а настроює його особистість педагога, вихователя”.
Сьогодні у духовному житті нашого народу – період активного пізнання історії, відкриття нових і повернення до життя призабутих імен. Ми бачимо нові навіть для нашого часу ідеї в суспільній думці та педагогіці, пов’язані з іменами Лесі Українки, Івана Франка, Бориса Грінченка, Михайла Коцюбинського та інших діячів української культури.
Славетна дочка українського народу Леся Українка не залишила нам розгорнутого й систематизованого викладу своїх педагогічних поглядів та думок. Проте їх інтерес до педагогіки зростає разом із розширенням світогляду, розумінням призначення людини бути Людиною серед людей. І в цьому плані допитливі розмови з дорослими на різноманітні теми, постійне звернення за порадою до книг, пильний аналіз навколишнього життя, щире приятелювання з сільськими дітьми, котрі не завжди знали, що таке школа, невідступно день за днем навертали думки поетеси до питань освіти народу і дбайливого культивування тих паростків високої моральності, які так рясно проростали у простому народові, але часто розтоптувалися жорстокою дійсністю буденного життя, не визрівши як слід і не засіявши душі людської зернами шляхетності. Тут не можна не згадати про її багаторічну, цікаву, творчу дружбу з народною вчителькою з Гадяча А.С. Макаровою. Саме на такому ґрунті формувалося і уточнювалося розуміння педагогіки, змісту навчання і виховання дітей, основних методичних вимог до роботи з ними, а також найцінніших професійно – ділових якостей вчителя. Поетеса вимагає від нього ясного, бадьорого світогляду, такого, який ґрунтувався би на глибокому осмисленні явищ життя.
У педагогічних поглядах Лесі Українки центральне місце посідає думка про те, що дитина повинна виробляти собі світогляд у результаті навчання і виховання. Для цього в методичному арсеналі вчителя мають бути найрізноманітніші методи і прийоми. Один із найефективніших шляхів до означеної мети полягає в тому, щоб учні читали. І не лише підручники, а й наукову літературу. Читання розвиває світобачення, вчить мислити, аналізувати, стимулює самостійні висновки. І в цьому вона вбачала найперше призначення вчителя.
В роботі з учнями Леся Українка рекомендувала і вимагала обов’язково дотримуватися педагогічної коректності. Тут слід наголосити на тому, що й сама Леся як „педагог” у роботі з дітьми завжди відзначалася дивовижною тактовністю, витримкою, незмінною привітністю. Справжній вчитель повинен вміло і просто „обходитися з учнями”, усвідомлено визначати зміст і складність навчальних завдань, враховуючи вікові й індивідуальні особливості дітей. Леся Українка дивувалася з тих вчителів, які не виявляли ні найменших ознак творчості чи винахідливості у навчанні. Товариськість, доброзичливість, взаємне розуміння, повага до особи учня повинні панувати в навчальному закладі. За будь – яких обставин „злість не має бути в характері вчителя”. Педагогу необхідно з розумінням ставитись до будь – яких вчинків учнів, виходячи з того, що поведінка вихованця та ставлення до навчання великою мірою зумовлені попередньо набутим життєвим досвідом, його характером. Леся Українка не мислила собі вчителя інакше, як старшого товариша, щирого друга і порадника. Та крім любові і поваги до дітей, йому ще необхідно мати широкий професійний кругозір, міцні і достатні знання, вміти науково задовольнити пізнавальні запити школярів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Проблема вчителя і вчительської праці в українській художньо-педагогічній думці кінця ХІХ – поч. ХХ ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок