Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Роздуми на тему адаптації студентів-першокурсників до нових умов навчальної діяльності

Роздуми на тему адаптації студентів-першокурсників до нових умов навчальної діяльності

Назва:
Роздуми на тему адаптації студентів-першокурсників до нових умов навчальної діяльності
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,96 KB
Завантажень:
500
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат на тему:
Роздуми на тему адаптації студентів-першокурсників до нових умов навчальної діяльності


Однією з найважливіших проблем вищої школи була й залишається проблема адаптації першокурсників до нових психолого-педагогічних умов навчання, до таких форм навчальної діяльності, які практично не мали аналогій у попередньому життєвому досвіді.
Аналіз академічної успішності цієї категорії студентів показує, що в період адаптації успішність значно нижча порівняно зі студентами інших курсів, погіршується самопочуття, багато психологічних та фізіологічних показників знижені, частіше зустрічаються соматичні та психічні захворювання. Не виключено, що таке становище пов’язане з перенапруженням, викликаним необхідністю швидко та успішно пристосовуватися до нового соціального контексту життєдіяльності, вперше в житті окресленого межами єдиної професійної орієнтації, а також специфічними вузівськими особливостями навчальної діяльності, що апелює передусім до досить високого рівня розвитку особистості студента, його самостійності.
З усієї гами труднощів адаптаційного періоду студенти найчастіше самі усвідомлюють як актуальну проблему необхідність оволодіння досить високим рівнем самостійності, що є основою дидактичного процесу вуза. Таким чином, використовуючи алегоричну форму вираження думки, можна сказати, що особлива проблема першого курсу знаходиться на перетині двох психолого-педагогічних площин — адаптації та самостійності. Відразу ж зазначимо, що адаптація — це площина психологічна, а самостійність — педагогічна.
Самостійність визначається як здатність систематизувати, планувати, регулювати й активно здійснювати свою діяльність без постійного керівництва та практичної допомоги ззовні. Вона базується на особистих силах студента. Окрім того, у ролі самостійного студента ми маємо на увазі такого, що володіє особистою ініціативою, уміє вчитися без сторонньої допомоги незалежно від обставин, здійснює пізнавальну діяльність з метою оволодіння обраним фахом.
З цих позицій, на нашу думку, виправдано розглядати самостійність студента як систему, що саморозкривається, самовдосконалюється, тобто саморегулюється.
Самостійність, або саморегуляція, тут розглядається як сутнісна характеристика людини взагалі, адже саме детермінація, здатність «творити себе» робить людину вільним та свідомим суб’єктом життєдіяльності. Таким чином, значення формування самостійності студентів виходить за вузькі межі дидактики вузів (зокрема проблема адаптації першокурсників), перетворюючись на проблему більш глобальну.
Що ж робить студента самостійним, інакше кажучи, системою, що саморегулюється? Суттєвою специфікою усвідомленої саморегуляції людської діяльності є самопрограмованість діяльності, в якій людина ініціативно виступає і творцем її ідеального плану, і її виконавцем, демонструючи при цьому варіативність способів діяльності.
Саморегульована діяльність завжди доцільна. Іншими словами, вона узгоджується з ціллю. Ціль діяльності, що приймається суб’єктом, є головною ланкою саморегуляції. Тобто проблема самостійності студента залежить від напряму цілей діяльності. Все, здається, стає простим та вирішується само по собі. Поставимо перед студентом ціль — одержимо його самостійну діяльність із засвоєння нових знань. Однак, навіть з першого погляду зрозуміло, що дана схема грішить тим, що занадто вже проста. Викладачі знайомі з цим з досвіду своєї професійної діяльності. Навіть без особливих доказів їм відомо, що далеко не завжди поставлена перед студентом ціль зумовлює його самостійність.
Чому ж розпадається наведений вище доказ? Тому що завжди потрібно враховувати один важливий психологічний момент: ціль повинна бути суб’єктивно прийнята, суб’єктивізована та перетворена в об’єктивно прийняту. Тільки за таких умов як головна умова прояву діяльності вона зумовить «запуск» саморегуляції діяльності, говорячи мовою педагогіки, самостійності студента в процесі навчання.
Саме від суб’єктивно прийнятої цілі залежить хід процесу діяльності, його спрямованість.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Роздуми на тему адаптації студентів-першокурсників до нових умов навчальної діяльності

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок