Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Досвід організації навчання і виховання дітей на українських землях та в діаспорі (типи шкіл, зміст навчання і виховання)

Досвід організації навчання і виховання дітей на українських землях та в діаспорі (типи шкіл, зміст навчання і виховання)

Назва:
Досвід організації навчання і виховання дітей на українських землях та в діаспорі (типи шкіл, зміст навчання і виховання)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,88 KB
Завантажень:
466
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Досвід організації навчання і виховання дітей на українських землях та в діаспорі (типи шкіл, зміст навчання і виховання)


Південно-східну територію нинішньої Польщі до війни заселювало близько 700 тис. українців. На основі договору від 9 вересня 1944 року між Польським комітетом національного визволення і урядом УРСР про обмін населенням майже 483 тис. українців з березня 1945 по липень 1946 виселено до УРСР. Внаслідок горезвісної акції “Вісла” з 28 квітня 1947р. чергових 150 тисяч українців – корінних жителів Закерзоння насильно вивезено на “звільнені” землі (передовсім у північну Прусію). Акцією “В” польський комуністичний уряд прагнув знищити українське національно настроєне підпілля і ліквідувати українську меншість.
Переселенцям заборонялося жити в містах або у скупченнях, не надавалося можливості навчатися рідною мовою, всупати у ВУЗ-и, не діяли культурно-освітні установи, чинився жорстокий поліційно-адміністраційний нагляд. Була це трагедія не лише для населення, а й для його духовності. Вона вдарила в найболючіше місце – ліквідувала весь національно- культурний рух, позбавила його джерела.
Однак головна мета виселення українців “асиміляція у польському середовищі” не збулась. Українське шкільництво почало заново народжуватись з початком п,ятдесятих років. У шкільному році 1952/53 в початкових школах українську мову вивчало біля 480 дітей. Коли в червні 1956 року утворено Українське супільно-культурне товариство, його статутним обов,язком стало піклування про допомогу в забезпеченні навчання дітей рідної мови. Вже в грудні 1956 року Міністерство освіти видало перший документ – обіжник Нр 30, що вказував Відділам освіти Народних Рад і керівникам шкіл, яких треба вживати заходів, щоб в даній школі велось навчання української мови. У ньому говорилось, що коли 7 дітей за згодою батьків заявить готовінсть вивчати українську мову, може бути виданий дозвіл на створення пункту навчання. У 1955/56 навчальному році української мови вчилося вже 1625 дітей, а в 1956/57 – вже 2649. У школах, в яких вчилися діти українців, почали засновуватись пункти начання української мови. Виявилось, що не стачає вчителів.
Часто навчання вели некваліфіковані вчителі-ентузіасти. Заходом ГП УСКТ щороку організовано місячні вакаційні курси української мови, на які приїздило біля 40 вчителів. Проходили вони в Сулєювку і Медзєшині біля Варшави, Слупську та Лігниці, а згодом у Києві. У початковій стадії організації навчання використовувано підручники з Радянської України. Починаючи з 1959 року стали виходити у нас свої посібники. Першими авторами цих книжок були: Йосип Курочко, Тетяна Голинська, Кость Кузик, Микола Сивіцький, Яків Гудемчук та Іван Брук. Опрацьовано програми начання української мови для початкових і середніх шкіл.
На території ПНР організовано початкові школи з українською мовою навчання у Сонгнітах (Ольштинщина), Ярошівці (Вроцлавщина), Тшенсачу (Щецінщина) і Банях Мазурських (Сувальщина), а у Білому Борі на Кошаліщині та в Чахові на Щецінщині діяли школи з гуртожитками. У Перемишлі при польському загальноосвітньому ліцеї організовано класи з українською мовою навчання, у Бартошицях відкрито педагогічний ліцей для вчителів української мови, а в Щеціні у 1957 році українське відділення вчительської студії. Після трьох випусків це відділення з приводу нестачі кандидатів перестало існувати. Вчительські кадри надалі підготовляли: Бартошицький педліцей та заснована у 1953 році кафедра української філології Варшавського університету.
Згодом однак, коли виступає явище зменшення кількості дітей, ліквідується українські школи в Сонгнітах, Ярошівці, Тшенсачу, Чахові та українські класи в загальноосвітньому ліцеї в Перемишлі. Після реорганізації шкільництва припиняють свою діяльність педліцеї, в тому числі український в Бартошицях. Залишаються лише дві початкові школи: в Банях Мазурських та Білому Борі, середня школа у Лігниці та українські класи в Гурові Ілавецькому. Діють також пункти навчання української мови.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Досвід організації навчання і виховання дітей на українських землях та в діаспорі (типи шкіл, зміст навчання і виховання)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок