Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> реферат на тему: Інтеграційні процеси в освітньому просторі

Інтеграційні процеси в освітньому просторі / сторінка 3

Назва:
Інтеграційні процеси в освітньому просторі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,87 KB
Завантажень:
153
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Роман В.Домонтовича “Без ґрунту” можна вважати “пройнятим архітектурою” хоча б тому, що головний герой, Ростислав Михайлович, працює консультантом у Комітеті охорони пам’яток старовини й мистецтва. О.Гусейнова стверджує, що, “очевидно, ця архітектурність зумовлює наявність у романі архітектурного дискурсу, радше – його елементів; адже для Ростислава Михайловича розводитися про архітектуру необов’язково [2, с. 18]”, з цим прекрасно справляється Линник як втілення основних мистецьких візій роману. Саме він запропонував формулу: “На початку був камінь! [4, с. 25]”, “… картині власності одного він протиставив архітектуру, здобуток всіх”, в часи найбільшого душевного смутку “звернувся до будівництва й мозаїки [4, с. 256]”. Єдність художньо-естетичних, стилістичних засад образотворчого та прозового доробку, домінанта в них підсвідомого свідчать про їх синтез у творчому мисленні письменника.
Романні події обертаються навколо не так Ростислава Михайловича, як “Варязької церкви”, а саме – проекту перетворення її в архітектурний заповідник. Власне, розмови про “Варязьку церкву” і створюють особливе відчуття присутності архітектури в романі. Саме у цьому творі чітко простежується діалог культур, про це свідчить звернення В.Домонтовича до творчості відомих митців (Ю.Нарбута, І.Рєпіна, М.Реріха, А.Бенуа, Мане і Моне), а також перехід автора від однієї мистецької епохи до іншої (Середньовіччя, Ренесанс, Новий час, Модернізм). Новітнє мистецтво “прийдешньої епохи” (радянської) відтворено у техніці примітивізму, зовнішній клонованості об’єктів дійсності. Це типова для радянської ідеології архітектурна конструкція спрямована на “усуспільнення” та “відмирання родини”. Усунення приватного простору – основа модерного будівництва пролетарських комунальних жител. Суперечливими видаються “архітектурні роздуми” Ростислава Михайловича під час прогулянки містом. І навіть не роздуми, а спостереження. Звичайно, тут теж усе обертається навколо “Варязької церкви”, хоч вона і не єдиний об’єкт архітектурних вглядань, які мають значно більше дотикання із власне повсякденною реальністю. Важливе те, що перед очима головного героя “в черговій послідовності” пройшли певні зорові образи – “незакінчений будинок Музею, нездійсненний проект Собору в світі, згадка про недороблений млин у маєтку гоголівського героя, про крісла, покинені необбитими, недомебльовані кімнати, розкішні канделябри й разом мідний, ніколи не чищений свічник”, й останньою він побачить, звичайно, “Варязьку церкву”: “і тоді раптом, де за поворотом обривається вуличка, на горбку майданчика, забрукованого широкими гранітними плитами на тлі несказанної величі блакитного неба наскрізь просяяна світлом постане Варязька церква [4, с. 317]”. Отже, “Варязька церква” з “архітектури” стає монументом. Вона постає в ідейній цілісності і стилістичній довершеності, філософічності й глобальності осягнення світу. Церква дещо випадає з плинності міських буднів, які постійно змінюються, але проступає монументальним образом вічності, психоаналітичним втіленням авторської мрії (пошуку втрачених ментально-світоглядних орієнтирів).
Своєрідна ж архітектурність роману найбільше виявляється у тому, яким на його сторінках є місто. Міський ландшафт у романі різниться від таких зразків урбаністичної прози В.Домонтовича, як “Доктор Серафікус” та “Дівчина з ведмедиком”, не тільки тим, що не є київським. А передусім тим, що це урізноманітнений простір екзистенції, комплекс естетико-світоглядних позицій, характер світовідчуття і світовідтворення. Це не просто духовно-мистецька атмосфера Катеринослава, це й “туманний пейзаж Петербурга”, і Невський проспект, і “слизька бруківка вогких вулиць”. Архітектурність вчувається в сумбурних подорожах Ростислава Михайловича, в нічних блуканнях Линника, в спогадах і роздумах багатьох персонажів роману “Без ґрунту”.
Образ міста, зображеного на полотнах Степана Линника, вписується письменником у контекст пошуків онтологічних засад буття народу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Інтеграційні процеси в освітньому просторі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок