Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Загальнопедагогічна підготовка на земських курсах підвищення кваліфікації народних вчителів у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Загальнопедагогічна підготовка на земських курсах підвищення кваліфікації народних вчителів у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Назва:
Загальнопедагогічна підготовка на земських курсах підвищення кваліфікації народних вчителів у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,94 KB
Завантажень:
482
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Загальнопедагогічна підготовка на земських курсах підвищення кваліфікації народних вчителів у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.


Історія сучасної початкової школи та її вчительського корпусу бере початок з середини ХІХ ст., зі шкільної реформи 1864 року. Саме з цього часу у російській імперії почала формуватися педагогіка початкового навчання як наукова галузь, яка швидко досягла значних успіхів зусиллями видатних педагогів - К.Д.Ушинського, М.О.Корфа, В.І.Водовозова, Н.Ф.Бунакова, Д.І.Тихомирова.
Проблемою народної освіти, як на початку формування системи народних училищ, так і впродовж усього її існування до початку ХХ ст., був розрив між теорією і її практичним втіленням в життя, що було пов'язано зі способом заповнення вчительських місць у початкових школах.
У перші роки запровадження шкільної реформи, коли в країні не існувало педагогічних закладів для підготовки вчителів початкового навчання, посаду вчителя могла обійняти будь-яка хоч трохи грамотна особа. Серед «вчителів» були учні першого-другого класу гімназій, котрі через незадовільну успішність змушені були полишити навчання, вихованці різних класів колегіумів, казенних шкіл, головних народних училищ, які продовжували навчання або були виключені через неуспішність чи погану поведінку, сільські писарі, яких вигнали зі служби за пияцтво, бобирі, нездатні ні до якої сільської роботи.
Часто вчительські посади обіймали відставні солдати. Цей контингент «вчителів» був бажаним для сільських шкіл, про що свідчить, наприклад, клопотання Полтавського земства у 1865 році перед військовим міністерством, в якому воно просить звернути особливу увагу на навчання грамоті солдат, які йдуть у відставку [3,14].
З 70-х років ХІХ ст. почала поступово складатися система спеціальних педагогічних навчальних закладів - засновувалися учительські семінарії та інститути, відкривалися педагогічні класи у жіночих гімназіях, періодично при середніх навчальних закладах відкривалися одно-дворічні педагогічні курси, але вони ніколи не задовольняли потреб народної школи в кадрах [9].
Значна частина вчителів початкових народних училищ не мала спеціальної освіти - частка таких вчителів у різних регіонах України сягала від 25 до 75%. У 80-90-ті роки серед них вже не було напівграмотних відставних солдатів, але й вчителями з фаховою освітою назвати їх можна було лише умовно: звання вчителя вони отримували шляхом здачі спеціальних іспитів, тобто через екстернат. До цих іспитів допускалися особи з різним рівнем загальноосвітньої підготовки, від університетської до декількох класів гімназії чи з домашньою освітою. На іспитах необхідно було продемонструвати певний рівень знань з предметів, які викладалися в початковій народній школі. При цьому основним предметом як за обсягом програми, так за вимогами до кандидата, був закон божий: можна було отримати вчительське місце, щоправда, у віддаленому селі, здавши задовільно лише один цей екзамен. Предмети педагогічного циклу до програм екстернатних іспитів ніколи не входили [11,13].
Держава монополізувала підготовку вчительських кадрів, відсторонивши від цього земства та приватних осіб. Поряд з цим, держава самоусунулася від проблем народної школи, переклавши їх повністю на плечі земств.
В результаті перед земствами постала складна проблема. З одного боку, вони несли відповідальність за рівень викладання у народних школах, з іншого, не тільки не могли готувати вчителів, а й приймати чи звільняти вчителів, яких на роботу призначала державна адміністрація.
Єдиним шляхом підвищення освітнього та фахового рівня народних вчителів для земств були короткотермінові літні педагогічні курси. Такі курси організовувалися земствами усіх губерній Лівобережжя та Півдня України, де земське самоврядування було запроваджено у 1865 році (Полтавська, Чернігівська, Харківська, Катеринославська, Херсонська губернії). Почалася ця робота у 70-ті роки і продовжувалася, з невеликими перервами, до початку ХХ ст. [1].
На першому етапі проведення курсів, який тривав з кінця 60-х років ХІХ ст.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Загальнопедагогічна підготовка на земських курсах підвищення кваліфікації народних вчителів у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок