Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Право і свобода в антропологічних складових освіти

Право і свобода в антропологічних складових освіти

Назва:
Право і свобода в антропологічних складових освіти
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,12 KB
Завантажень:
287
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Право і свобода в антропологічних складових освіти


Явне чи неявне слідування тому чи іншому, розумінню людської природи приведе безумовно до розбудови таких різних філософських тлумачень сутності та цілей людського існування і також свободи людини. Якщо сутність людини є сукупність усіх суспільних відносин, то, вивчаючі конкретні суспільні відносини, ми, майже, вивчаємо “живі особистості” і радикально змінюючи суспільні відносини, можна перетворити природу людини і створити нових людей. З зовсім іншої точки зору виходить психоаналіз: людина є свідома істота, абсолютно прозора для самої себе, в будь-який час людина взмозі з’ясувати джерела, механізми, мотиви власних рішень та дій. Інші інтерпретації сутності людини пропонують екзистенціалізм, постмодернізм, персоналізм тощо. Але, мабуть, тільки антропологічний підхід до розгляду людини як цілісності дає можливість побачити принципове положення – вибір особистісного шляху і форми діяльності людини – результат її вільного виявлення. Саме тому людина не існує поза феноменом свободи, а за висловом Гегеля природа людини “і є свобода, вільна духовність”.
Пошук шляхів до свободи як одвічне питання людства так чи інакше переходить в царину проблеми прав людини, яка розглядається позицій сучасного рівня розвитку правового регулювання відносин, що виникають у соціальній сфері, а також у історичному контексті, бо саме “всесвітня історія є прогрес в усвідомленні свободи-прогрес, який ми повинні пізнати в його необхідності” [1, 19]. Це цілком закономірно, оскільки процес пізнання – процес безкінечний, то і права людини, і свободи не слід визначати як щось незмінне. Незмінним можна вважати лише прагнення людини до свободи та необхідність філософської рефлексії як багатогранного та складного явища, якою є свобода, так і ролі прав і свобод в житті людини, яка усе більше постає як цілісність та унікальність світу.
Відомо, що значущість проблеми людини протягом вже чотирьох століть неухильно зростає, а в останній час цей процес набув нового прискорення. Біля витоків цього піднесення є загальний процес секуляризації, який почався ще в новітній час і який на місце Бога-творця поставів Людину-творця.
Суттєво зростає інтерес до проблеми людини в ХХ ст.: гостра критика науки і, зокрема, визнання обмеженості природничого підходу до вивчення людського світу, цивілізаційний поворот індус трійного суспільства до інформатико-гуманістичного значно звеличують роль людської індивідуальності, її творчого потенціалу, орієнтація суспільства на демократичні, правові засади прогресивного розвитку надає осмисленню людиною місця у суспільстві сенсожиттєвого характеру.
Людина є складним і цілісним утворенням, котре належить певним чином і до природи, і до суспільства, і до культурно-історичного та духовного світу. Які б науки не вивчали людину, вони “препарують” її походження, сенс життя, долю та призначення, можливості та межі її свободи і творчості.
З кінця ХІХ- поч. ХХ ст. в філософській і науковій рефлексії здійснюється своєрідний антропологічний поворот – проблема людини стає чи не основною для більшості вчень і в антропологічному вимірі акцент робиться на розгляді людини як універсального світу соціального буття, а кожний новий етап розвитку людини, нації, суспільства й держави виявляє нові набутки людини в цьому відношенні і нові втрати. Адже всесвітня історія людини є безкінечним шляхом до себе, до своєї самореалізації, свого самовизначення, прагнення до своєї свободи. А кожне людське життя є етапом, складовою цього безкінечного процесу самореалізації вільної людини, самоіснування людини у суспільстві, у всесвітній історії як духовного, вільного, творчого суб’єкта.
У межах соціально-філософської антропології вичленяються певні закономірності цього процесу:
- закон антропологічної орієнтації суспільства і суспільного так чи інакшу втілює в собі інтереси, цінності людини, служить їй;
- закон хвилеподібності суспільного життя: суспільні чинники, будучи створені людиною в ім’я розв’язання своїх проблем, відчуджуються від людини, потім знову підпорядковуються їй;
- закон зростаючих масштабів цієї “оберненості” суспільства проти людини збільшуються, а тиск суспільства на людину посилюється;
- закон збереження, нерозчиненості людини у суспільстві: за будь-яких форм та масштабів підкорення людини суспільним інститутам людина не розчиняється у суспільстві, зберігає себе як тотальність, як суб’єкт;
- закон нелінійності розвитку людини в суспільстві: у всесвітній історії немає односпрямованого процесу входження та розвитку і цей процес включає в себе відступи, багатоманітність форм, супроводжується не лише досягненнями й витратами;
- закон відносності розвитку свободи та творчості людини відкидається як якесь абсолютне розуміння свободи та творчості, вони сприймаються відносними величинами, пов’язаними з конкретно-історичними умовами розвитку людини із суспільства; свобода і творчість людини не в минулому і не в майбутньому, вони у кожному моменті буття людини;
- закон зростання ролі людини у суспільстві, історії, полягає у зростанні антропологічного детермінізму у всесвітній історії [3, 239-240].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Право і свобода в антропологічних складових освіти

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок