Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Воєнна педагогіка на Запорізькій Січі

Воєнна педагогіка на Запорізькій Січі

Назва:
Воєнна педагогіка на Запорізькій Січі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,91 KB
Завантажень:
203
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Воєнна педагогіка на Запорізькій Січі


В українській історичній науці воєнна педагогіка та бойова і фізична підготовка залишаються білою плямою. Протягом останніх століть ряд очевидців історичних подій і дослідники минувшини з даного питання залишили лише окремі загадки. Тому серед читацького загалу так і не сформувалась чітка уява про те, як саме проходила в Запорозькому війську бойова і фізична підготовка молоді, і які були характерні риси козацької педагогіки.
В житті запорозької громади воєнна козацька педагогіка та бойова і фізична підготовка займали окреме місце.
Козаки, які прийшли на Запорожжя у молодому віці, до зарахування в курені потрапляли в навчання до досвідчених козаків і старшин. Таких хлопців називали молодиками. Вони були джурами – тобто прислужниками – ординарцями. До моменту зарахування в козацький стан юнаки мали перебувати на Запорожжі не менш як 10 років. Протягом цього терміну під час служби по охороні кордонів молодики набували необхідний воєнний досвід.
Аналіз джерел та наукової літератури з історії Запорозького козацтва наводить на те, що на Січі існував культ фізичної досконалості. Як свідчать літописи, фізично і морально слабкого козака товариство ніколи не обирало в старшини. Іноземці, які бували на Запорожжі у XVI-XVIII ст., у своїх спогадах відмічали силу козаків і те, що помирають вони в глибокій старості. Так, 22 червня 1737 року під час Очаківського походу на 77 році життя помер кошовий отаман Малашевич, але не від старості, а від сонячного удару – “ прохворівши декілька днів лихоманкою”. Останньому кошовому отаману Петру Калнишевському на кінець російсько - турецької війни 1768-1774 років виповнилось 84 роки. Але, не дивлячись на похилий вік, він особисто очолював походи Запорозького війська. Помер Калнишевський в Соловецькому монастирі на засланні, коли йому виповнилось 113 років. Військовий старшина Іван Бурнос, будучи “у похилих літах”, очолюючи Запорозьку команду у 1774 році, особисто приймав участь у боях з ворогом і гарцював на своєму жеребці перед товариством.
На Січі запорозькі діди, що доживали свого віку при куренях, користувалися незаперечним авторитетом і відігравали значну роль, як у вихованні молоді так і в політичному житті Запорожжя. Вони ревно оберігали старі військові традиції і незмінність не писаних законів. Становище дідів на Січі урівнювалось з військовими старшинами і курінними отаманами. Кіш змушений був рахуватися з дідами, оскільки за останніми завжди йшла козацька громада. Жодне рішення Коша не схвалене дідами, не могло бути втілене в життя. Таким чином авторитет старих козаків був стержнем звичаєвого права і воєнної педагогіки Запорозької Січі.
В січовій педагогіці головний акцент ставився на не писані закони, які складали кодекси лицарської честі та звитяги. Вихована на основі цих законів молодь була високо духовною, що відзначали усі, кому доводилося бувати на Січі. У навчанні і вихованні молоді була задіяна уся козацька громада. В старовинних описах козацького побуту підкреслюється, що кожний десятник, окрім десяти товаришів, мав під своєю рукою козачків, яких школив і випробував.
Клавдіус Роно, англійський резидент у Петербурзі, 1736 року писав: “ Запорожці приймають до свого братства загалом усіх, без різниці національності, якщо ті приймають грецьку віру і погодяться пройти семирічну пробу перед наданням звання лицаря”. Зазвичай, Статечний запорожець мав джуру, який не тільки був козаку служником, а й переймав воєнну науку, ходив разом з “наказним батьком” у походи де здобував собі право називатися запорожцем. Щодо особливості цілеспрямованої спеціальної фізичної і воєнної підготовки, то в запорозькому війську не було звичаю проводити систематичну муштру. Ментальність запорожців противилась одноманітності муштри. За виключенням артилеристів, навчання було суто індивідуальним. Метою запорозької воєнної педагогіки була підготовка лицаря, якому був по силам поєдинок з декількома супротивниками і в різних ситуаціях. Термін підготовки молодика не регламентувався.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Воєнна педагогіка на Запорізькій Січі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок