Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Феноменологія стилів керівництва (за класифікацією Олени Тунік) та їх комбінація у керівників галузі вищої освіти

Феноменологія стилів керівництва (за класифікацією Олени Тунік) та їх комбінація у керівників галузі вищої освіти

Назва:
Феноменологія стилів керівництва (за класифікацією Олени Тунік) та їх комбінація у керівників галузі вищої освіти
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,47 KB
Завантажень:
290
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Феноменологія стилів керівництва (за класифікацією Олени Тунік) та їх комбінація у керівників галузі вищої освіти


Феномен стилів керівництва розглядається з часів теоретико-польової концепції Курта Левіна, звідки беруть початок визначення трьох основних стилів управлінської діяльності, а саме: авторитарного, ліберального та демократичного. На сьогодні така кількість визначень способів управлінського спілкування є недостатньою для опису всіх різновидів адміністративної комунікації, тому час від часу з’являються нові класифікації, засновані на розробці сучасних діагностичних методик, у тому числі й проективних. Однак, за наявності конкретних визначень, інтерпретація запропонованих дефініцій залишається достатньо бідною та неповною.
Саме розширенню понятійного змісту сучасних класифікацій стилів керівництва присвячене наше дослідження. У 2005 році російською дослідницею О. Тунік (Московський міський психолого-педагогічний університет) була запропонована проективна методика визначення стилів управлінської діяльності працівників освітньої галузі, за підсумками виконання якої пропонувалося виділення семи стилів керівництва, а саме: авторитарний, доброзичливо-деспотичний, невтручання, обмежена участь, бюрократичний, кооперативний та демократичний [1].
Впродовж 2005-2008 років діагностична методика проходила активну апробацію на базі факультету підвищення кваліфікації Інституту безперервної фахової освіти Придніпровської державної академії будівництва та архітектури під час планового підвищення кваліфікації працівників сфери вищої та професійно-технічної освіти. За підсумками тестування 372 осіб були зроблені деякі змістові доповнення до базових визначень стилів управлінської діяльності та авторських інтерпретацій особливостей адміністративного спілкування.
 
І. Авторитарний стиль ( «Держава – це Я!»).
Всі, хто знаходиться під владою цієї людини, ніколи не беруть участі в аналізі ситуації, не говорячи вже про її вирішення. Керівник, діловий на вигляд, вказує всім згори і не сприймає жодного відступу від власних планів. Для цього стилю характерна видимість делегування повноважень, але це тільки видимість, доручення подаються у категоричній формі і завжди орієнтовані на досягнення мети, яку має на увазі керівник. Влада використовується безпосередньо для досягнення своїх цілей, втілення рішень і як наслідок - отримання визнання[1].
В більшості випадків подібний керівник особисто пройшов усі етапи виробничого процесу від рядового працівника, керівника середньої, а потім і найвищої ланки. Умовою його просування кар’єрними сходами було сумлінне виконання обов’язків – логічно, саме цього він вимагатиме від своїх підлеглих. Наче павук у павутинні, він фіксує кожен рух, перебіг процесу у будь-якому відділі чи підрозділі, відчуваючи особисту відповідальність за успіх справи чи прибуток підприємства. Суворість авторитарного керівника – це проекція його особистої відповідальності на своїх підлеглих. Спілкування з колективом за допомогою наказів та розпоряджень, яке часто закидають авторитарному керівникові, насправді викликано тим, що будь-яке вираження незадоволення працівником чи, навпаки, заохочення, має підкріплюватися відповідними документально оформленими фактами.
 
ІІ. Доброзичливо-деспотичний стиль («Ми порадилися – і я вирішив»).
Цей адміністратор зазвичай посміхається, кладе вам на плечі руки, коли слухає вас (або вдає, що слухає), а потім вчиняє так, як вважає за потрібне. Цей керівник дійсно може піклуватися про людей, з якими має справу. Проте ухвалення рішення завжди належить керівникові. Характерні вирази доброзичливого деспота: «Я слухаю вас», «Я розумію, але...», «Ми, можливо, незабаром приймемо вашу пропозицію», «Дайте мені ще трохи про це подумати». Не потрібно багато часу, щоб з’ясувати, що це лише відмовки, а потім почути: «Вперед на повній швидкості в моєму напрямі» [1].
Найтиповішим прикладом доброзичливого деспота є шеф безсмертного Штірліца з кінострічки «Сімнадцяти миттєвостей весни» - начальник контррозвідки Шеллєнберг, який завжди вислуховував пропозиції та зауваження своїх підлеглих, складаючи їх «під сукно», а потім презентуючи як свої власні, після певного осмислення та творчого доопрацювання.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Феноменологія стилів керівництва (за класифікацією Олени Тунік) та їх комбінація у керівників галузі вищої освіти

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок