Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Робота навчально-методичного кабінету історії та основ правознавства щодо впровадження інтерактивних технологій навчання у процесі вивчення суспільно-гуманітарних дисциплін

Робота навчально-методичного кабінету історії та основ правознавства щодо впровадження інтерактивних технологій навчання у процесі вивчення суспільно-гуманітарних дисциплін

Назва:
Робота навчально-методичного кабінету історії та основ правознавства щодо впровадження інтерактивних технологій навчання у процесі вивчення суспільно-гуманітарних дисциплін
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,57 KB
Завантажень:
300
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Робота навчально-методичного кабінету історії та основ правознавства щодо впровадження інтерактивних технологій навчання у процесі вивчення суспільно-гуманітарних дисциплін


Глобальні зміни, що відбулися в Україні протягом останніх 10-15 років: здобуття державної незалежності, становлення ринкової економіки, демократизація суспільства - стали реальним підґрунтям для подальшого поступу нашої країни до суспільства нового типу.
Сучасне суспільство ставить нові вимоги перед освітою. "Технологія завтрашнього дня, - зазначав англ. філософ О. Тоффлер, - потребує не мільйонів поверхово начитаних людей, готових працювати в унісон на безкінечних монотонних роботах, не людей, які виконують накази, не зморгнувши оком, але людей, котрі можуть приймати критичні рішення, які можуть знаходити свій шлях в новому оточенні, які достатньо швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється" [1,6].
Образно кажучи, сьогодні той, хто будує міст, повинен будувати його не тільки технічно грамотно, а й красиво – так, щоб він не розділяв, а й з'єднував протилежні береги. Відповідно, вчитель повинен виховувати сьогодні не виконавця, а будівничого, здатного усвідомити свою місію. У цьому контексті варто нагадати відому притчу, згідно з якою в одного будівничого спитали:” Що ти робиш?” Той мовив: ”Тягаю каміння”. А інший на це ж питання відповів:” Я будую Собор Святого Петра” [3,6]. Тому перший крок до вирішення даної проблеми - розглядати дитину як життєве явище, а не педагогічне, вбачаючи в ній не об’єкт впливу, а особистість, що інтенсивно розвивається.
Активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватися до стрімких змін у світі – ці риси особистості стають найважливішими на сучасному етапі історичного розвитку. Їх формування вимагає нових підходів до процесу навчання. Оновлення форм організації навчально-виховного процесу в Національній доктрині розвитку освіти визначено одним із пріоритетних напрямів державної політики в освітній галузі [2,4]. Традиційна система освіти потребує серйозних змін. На жаль, школа все ще залишається організацією, що навчає. Вона ще й досі не є установою, в якій навчається. Вихід з цього становища можна знайти, як вважає В. Горбатенко, доктор політичних наук, "пильніше придивившись до учнів, до причин провалів окремих реформ, часткових успіхів окремих педагогів, щоб поширювати і множити цей досвід" [3,6].
XXІ ст. відкриває обрії інноваційного типу навчання, що ґрунтується на особистісно орієнтованій освітній парадигмі. Складовою успіху справи здійснення реформ є особистість учителя, здатного гнучко реагувати на зміни, оскільки вони поступово перетворюються на самодостатню цінність.
У вік глобальної інформації дидактична функція вчителя змінюється і формулюється так: не передавати знання, а вчити, як здобувати їх. Діяльність учителя полягає не стільки в тому, що він несе інформацію дітям, скільки в умінні бути організатором її засвоєння, поводирем у лабіринті знань. Відомо, що численні факти добре запам’ятовують комп’ютери. Учні повинні мати інші навички: думати, розуміти сутність речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію.
Метою такого навчання є розвиток особистості учня, насамперед, - різноманітних форм мислення кожного учня у процесі засвоєння знань, а визначення конкретних цілей і завдань навчання розглядається як цілісна взаємодія всіх учасників навчально-виховного процесу, в якому учні виступають суб’єктами учіння, спілкування та організації. Навчальна взаємодія має суб’єкт–суб’єктний характер. Учитель віддає перевагу не інформаційно-контролюючій функції, а організаційно–стимулюючій, культивує демократичний стиль керування, підтримує ініціативу учнів та має установку на співпрацю та солідарну відповідальність за її результати. Новий тип навчання сприяє переосмисленню самоцінності знань як головного показника освіченості людини - вони перетворюються на засіб розвитку особистості учнів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Робота навчально-методичного кабінету історії та основ правознавства щодо впровадження інтерактивних технологій навчання у процесі вивчення суспільно-гуманітарних дисциплін

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок