Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Друга половина ХІХ століття як ключовий етап розвитку дидактики вищої школи в Україні

Друга половина ХІХ століття як ключовий етап розвитку дидактики вищої школи в Україні

Назва:
Друга половина ХІХ століття як ключовий етап розвитку дидактики вищої школи в Україні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,85 KB
Завантажень:
186
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Друга половина ХІХ століття як ключовий етап розвитку дидактики вищої школи в Україні


У розвитку педагогічної думки України друга половина XІX століття має важливе значення. Саме в цей період спостерігаються зміни у розвитку культурно-освітніх процесів в Україні, які певним чином вплинули на розвиток української школи. Скасування кріпацтва, розвиток капіталізму, загострення соціальних суперечностей, зростання селянських зворушень, революційно-демократичний рух, - усе це об'єктивно вплинуло на розвиток шкільної освіти. Передові українські педагоги виступили проти станової школи з її муштрою і відривом від життя, теорії від практики. Вимогам реформи початкової, середньої і вищої школи, розвиткові жіночої освіти, боротьбі за українську національну школу, впровадженню ефективних методів навчання в цей період приділялося більше уваги [4, c.162].
Значну роль у розвиткові дидактики вищої школи належить педагогічній пресі і журналістиці. Поява цілого ряду педагогічних журналів і газет, на сторінках яких висвітлювались питання, які стосувалися реформи шкільної освіти, проблем психології, педагогіки, дидактики, методики викладання окремих дисциплін тощо позитивно вплинула на освітні процеси досліджуваного нами періоду, сприяла формуванню педагогічної культури й педагогічної творчості викладачів вищої школи.
Всі ці та інші чинники безпосередньо впливали на мету, зміст, форми, методи навчання і виховання, на розвиток педагогічної думки, яка в середині століття виділилася в окрему галузь науки. Саме в цей період відбуваються загальнодержавні та освітніх реформи (1804р., 1828р., 1835р., 60-х та 70-80-х років); засновується перший державний керівний орган - Міністерство народної освіти (у 1817 році воно було перейменоване на Міністерство духовних справ і народної освіти, що означало підпорядкування школи церковним установам), приймаються закони про безкоштовне навчання, з одного боку, і закони, що заважали поширенню освіти серед простих верств населення - з іншого; вводяться демократичні засади організації навчально-виховного процесу в усіх типах навчальних закладів, визначається зміст і методи навчання аж до обрання науковою радою ректорів і деканів університетів, ліцеїв, гімназій і крайньої їх полярності - заборона вивчення природничих дисциплін, філософії, введення казарменого режиму, поліцейського нагляду за діяльністю вчителів, професорів, учнів, студентів [9, c.321].
ХІХ століття позначається відкриттям різних типів навчальних закладів: зокрема Харківського, Київського та Новоросійського університетів, Ніжинського історико-філологічного інституту, діяльність, яких регламентувалася "Статутом навчальних закладів, підвідомчих університетам" (1804р.). Слід зазначити, що в різні періоди університети ще керувалися статутами 1835, 1863, 1884рр. Згідно з цими документами, університети повинні були готувати молодь для роботи в різноманітних державних органах, а також до вчительської діяльності. Відкриттям ліцеїв, які прирівнювалися до вищих навчальних закладів, а також гімназій (серед них і жіночих) і різноманітних народних шкіл й училищ, церковно-приходських шкіл, земських, недільних шкіл, кадетських корпусів, інститутів шляхетних дівчат, різних професійних училищ [2, 3, 5, 6, 8, 10].
Такі реформаторські зміни в педагогіці та в науці в цілому, за свідченням історико-педагогічної літератури, тісно пов'язані з діяльністю відомих науковців того часу [1, 4, 7, 8].
В працях відомих представників педагогічної думки досліджуваного періоду В. Стоюніна, К. Ушинського, М. Бунакова, М. Пирогова, П. Каптерєва, С. Миропольського, С. Рачинського, X. Алчевської, та інших чітко виділяються принципи самостійності (О. Левандовський), послідовності (Б. Краєвський), зв'язку теорії і практики (В. Грубе), міцності засвоєння знань (Г. Грузинцев, О. Левандовський), наочності (Б. Краєвський), систематичності й системності навчання (Ф. Буслаєв) [2, c.10].
Такі педагоги, методисти, як М.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Друга половина ХІХ століття як ключовий етап розвитку дидактики вищої школи в Україні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок