Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Проблеми формування особистості майбутнього лікаря в процесі психолого-педагогічної підготовки

Проблеми формування особистості майбутнього лікаря в процесі психолого-педагогічної підготовки

Назва:
Проблеми формування особистості майбутнього лікаря в процесі психолого-педагогічної підготовки
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,71 KB
Завантажень:
209
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Проблеми формування особистості майбутнього лікаря в процесі психолого-педагогічної підготовки

 
В основі психолого-педагогічної підготовки студентів лежить традиційний професійно-дидактичний трикутник, що об’єднує навчальну, виховну і науково-дослідну діяльність вищої школи.
   Сучасний фахівець у галузі медицини (медсестра, фельдшер, лікар) повинен володіти значним запасом спеціальних психолого-педагогічних знань, уміти поповнювати, розвивати і творчо застосовувати їх у професійній діяльності.
   Виконуючи будь-які професійні функції, людина завжди реалізує себе як особистість, цілісно реагуючи на певні ситуації, вступаючи у взаємодію з іншими учасниками професійної діяльності, водночас формуючи систему індивідуальних цінностей. Саме відсутність готовності до виконання професійних обов’язків не дозволяє значній частині випускників вузів повністю реалізувати свій творчий потенціал, утруднює процеси соціальної і професійної адаптації, перешкоджає оволодінню високими рівнями професійної майстерності. Людина, не освічена в галузі педагогіки і психології частіше попадає під вплив негативних факторів, переживає особистісні деформації, завдає психічних травм людям, з якими спілкується на міжособистісному чи професійному рівнях.
   Тому дискусія, чи є необхідною в медичному вузі психолого-педагогічна підготовка, безпідставна. Ця галузь знань у будь-яких умовах, життєвих обставинах, на кожному етапі індивідуального життя, професійної діяльності стосується будь-якої людини. Оскільки метою педагогіки як науки і навчальної дисципліни є виховання, формування особистості, то саме сформована особистість повинна повніше розуміти себе й інших людей, гнучкіше вирішувати проблеми в особистій сфері і професійній діяльності, ґрунтуючись на надійних психолого-педагогічних знаннях, а не внаслідок власної імпульсивності.
   На жаль, незважаючи на реформу вищої школи, що триває, психолого-педагогічна підготовка займає більш ніж скромне місце серед нормативних загальноосвітніх дисциплін у вузах. Адже з першого курсу студенти орієнтуються на посилене вивчення загальних медико-біологічних та спеціальних дисциплін. Не торкаючись цікавої теми про досить малі обсяги курсів педагогіки і психології, хочеться підкреслити неправомірність одночасного вивчення цих дисциплін упродовж лише одного (першого) семестру. Студент-першокурсник (із властивим йому максималізмом і ідеалізацією суто медичних знань), що найчастіше вибрав медичний вуз з метою навчитися лікувати людей і знати про структуру і функціонування людського організму більше, ніж люди інших професій, вважає психолого-педагогічні знання “мертвим капіталом”, набором незастосо-вуваних на практиці постулатів. Однак, дійшовши до клінічних кафедр і зіштовхнувшись безпосередньо з проблемами, стосунками у медичному колективі майбутній лікар починає цікавитися і заглиблюватися у психолого-педагогічні проблеми як фактор професійної необхідності. Саме тоді виникає бажання поглибити отримані психолого-педагогічні знання, озброїтися практичними рекомендаціями, необхідними вже конкретному фахівцю, для виконання своїх професійних обов’язків. Існує думка, що в цьому можуть допомогти старші колеги, викладачі-медики, тобто люди, які не мають спеціальної психолого-педагогічної підготовки. У більшості з них (особливо у вузах непедагогічного профілю), як і раніше зберігаються “технократичні” підходи до дисциплін психолого-педагогічного циклу, як другорядних. Природно, що психологія і педагогіка, в цьому випадку, викладаються на дилетантському рівні, і можуть хіба що тільки зміцнити відповідне негативне ставлення.
   Отже, більшість випускників вузів непедагогічного профілю не володіють психолого-педагогічними знаннями достатньою мірою, щоб оптимізувати свою професійну діяльність, вибудувати відносини з іншими суб’єктами на надійній психологічній основі, не здатні запобігти особистісній деформації, під впливом формально рольових вимог і високих професійних навантажень.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Проблеми формування особистості майбутнього лікаря в процесі психолого-педагогічної підготовки

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок