Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Антропологічний поворот у науці та освіті: епістемологічні підґрунття

Антропологічний поворот у науці та освіті: епістемологічні підґрунття

Назва:
Антропологічний поворот у науці та освіті: епістемологічні підґрунття
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,12 KB
Завантажень:
168
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Антропологічний поворот у науці та освіті: епістемологічні підґрунття


Виникнення широкого спектру освітніх технологій та спроби активного застосування кожної з них стали реалією сьогодення. Разом із тим проблема вибору найбільш ефективної з них з порядку денного не знімається. Такий методологічний плюралізм має значну подібність до ситуації, яка склалася у царині сучасної теорії пізнання – епістемології. Саме тому при аналізі процесів, які відбуваються в освітній галузі є сенс звернутися до аналізу тенденцій та проблем, які визначають сучасний етап розвитку епістемології. Таке звернення тим більш доцільне, що основою освіти є процес пізнання, а освіту окремої особи можна розглядати як онтогенетичне повторення філогенетичного процесу розвитку людського пізнання взагалі. Тобто, кожна людина у своєму ментальному розвитку (як і в біологічному) наслідує етапи набуття людством своєї розумової «зрілості», мудрості.
З огляду на сказане, стисло окреслимо основні тенденції трансформації епістемології, надаючи їм деяких історичних коментарів.
Сучасне бачення сутності процесу пізнання характеризується такими рисами:
1. Відхід від фундаменталізму (фундаціоналізму)[1] та зростання релятивістських принципів при побудові концепцій пізнання.
2. Зростання ролі прагматизму в епістемології та значний розвиток прагматистських концепцій пізнання.
3. Трансформація поняття раціональності через набуття нею ціннісних, соціокультурних та психологічних вимірів.
4. Провідною тенденцією розвитку епістемологічних концепцій стає їх взаємодоповнюваність, виникнення нових концепцій на стику вже існуючих.
1. Усвідомлення того, що побудувати точну картину реальності неможливо, зумовило появу релятивістської тенденції у пізнанні. З усвідомленням цієї неможливості метою пізнання стало пізнання фундаментальних законів, на підставі яких можна було б однозначно побудувати теоретичну модель процесів та відношень, характерних для реальності. При цьому пізнаваність світу стала розумітися не у рефлективному сенсі, а на рівні пізнаваності фундаментальних принципів, законів, категорій, на підставі яких здавалося можливим конструювання моделі «речі у собі», яке означало б реконструкцію різних її аспектів. Разом із тим залишалася надія на побудову універсальної теорії реальності, шлях наближення до якої вбачався в узагальненні все більшої кількості таких аспектів. Здавалося, що нова теорія обов’язково має бути більш досконалою та повною, ніж попередня. При такому наближенні стало б все легше прокладати межу між істинним та хибним знанням, а наука, в межах якої розвивається істинне знання, отримувала б монополію на істину.
Але при такій реконструкції з’являлася велика кількість конкуруючих між собою успішних теорій (приклади з фізики, математики, психології), відповідних теоріям наборів принципів їх побудови, законів та методів, зробити з яких однозначний вибір виявилося неможливо. Не виправдалася надія і на (вирішальний) експеримент, який мав обґрунтувати остаточний вибір. В результаті набув поширення принцип логічного конвенціоналізму, який знаменував собою кризу фундаменталізму та редукціонізму (прагнення звести, здійснити редукцію складних явищ до набору елементарних), відмови від надії на існування єдино вірної теорії реальності, однозначного її опису через зведення усіх досліджуваних явищ та процесів до комбінації фундаментальних інваріантів. Між тим визнання теоретичного плюралізму, фаллібілізму та відносності будь-якої теорії допомагає дослідникам не обмежуватися вже існуючими рамками, а сміливіше створювати нові теорії, які допомагають робити нові відкриття. Серед критеріїв відбору теорій зросла роль соціокультурних чинників. Така трансформація знаменувала собою відхід від неопозитивістських епістемологічних програм (які були домінуючими у філософії першої половини ХХ ст.).
Разом із тим визнання такої соціокультурної релятивності несе і певну небезпеку відкидання усіх норм та стандартів, адже знижує значення об’єктивності у науковому дослідженні, розмиває межі науки та ускладнює розв’язання питання про розрізнення істинного та хибного.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Антропологічний поворот у науці та освіті: епістемологічні підґрунття

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок