Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Розвиток виховних функцій в Галичині 20-30 рр. ХХ ст.

Розвиток виховних функцій в Галичині 20-30 рр. ХХ ст.

Назва:
Розвиток виховних функцій в Галичині 20-30 рр. ХХ ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,46 KB
Завантажень:
501
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Науковий реферат на тему:
Розвиток виховних функцій в Галичині 20-30 рр. ХХ ст.


Вступ
Галицькі дослідники відстоювали думку, що головною метою виховання є всебічний розвиток особистості з урахуванням її індивідуальних особливостей. Тому вони, постійно шукаючи нових шляхів у розвитку національної школи, у покращенні викладання різних предметів, намагалися виховувати у дітей прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, до самоосвіти й самовдосконалення, пропагували необхідність гармонійного поєднання індивідуальних та суспільних потреб у структурі особистості.
Не лише вчимо, але й виховуємо
...Вчені, що студіюють людину, а в першу чергу ті люди, що обсервують поведінку людей в різних ситуаціях, прийшли до глибокого переконання, що людство переживає не тільки господарську кризу, але й кризу духову, і якщо зарані не направити лихо, то може прийти катастрофа, і, між іншим, звернули вони велику увагу на школи як засіб відродження людства, а заразом піддали гострій критиці усе дотеперішнє виховання. Педагоги, соціологи і психологи стали критикувати дотеперішню систему виховання. Почато домагатися основних змін у вихованню і навчанню. Під натиском вони часто покидати дотеперішню систему навчання, а вводити таку, що причинялася би в першій мірі до розбудови внутрішньої культури людини, її моральної сили і духової рівноваги, її характеру. Кличем, повоєнної школи стало: вчити і виховувати...
Ідеалом повоєнної школи вже не є інтелект, aлe характер. Навчальною метою школи вже не є дати чоловікові якнайбільше знання але Допомогти йому доробитися внутрішньої культури. Не треба думати, що повоєнна школа легковажить інтелектуальний розвій дитини, навпаки вона його розвиває, як і довоєнна школа, тільки що розвій інтелекту вже не є остаточною метою, ідеалом школи. Розвій інтелекту стає вже тільки засобом до вищої мети, тобто засобом розбудови в людині внутрішньої культури — характеру. Занадто багато призбирано доказів, що сильний інтелект, то ще не сильній характер. Надто багато стрічається людей, що присвоїли собі величезну кількість наук і ще дальше їх собі засвоюють, а помимо того лишаються без впливу на своє суспільство, не вміють нічим причинитися до побільшення соціального рівня свого середовища. А ще буває і так, що все знання використовують Для заспокоєння егоїстичних цілей, своїх амбіцій, а навіть діють прямо на шкоду свого окруження. Аж надто багато призбирано доказів на те, щ° чоловік, точніше, його характер, не є витвором лишень того, що прочитав, тільки того, що довершив ділом...
Чоловік, що його в заранні життя не виховувано, і який сам собі не усвідомив, в чому лежить правдива сила і гідність людини остане на ціле життя сирим, некультурним матеріалом.
Нове виховання хоче допомогти чоловікові стати передовсім людиною якнайменш залежною від своєї тваринної натури, допомогти йому вернути до себе. Реформатори шкільництва прямують до того, щоби Допомогти людині доробитися внутрішньої культури вже на шкільній лавці а до цього вживають в першій мірі шкільної науки як засобу...
Всякі почини учителя повинні виходити з одної головної шли: характеру дитини. Всяка наука і всякі знання, які учитель подає дітям повинні бути так (обирані, щоб причинялися до зросту внутрішньої сили вихованців, до зміцнення їх характерів...
Так, як нині справи стоять, характерним вважається той чоловік, що зумів підпорядкувати свої егоїстичні тенденції справам, які доторкають і виходять на користь найширшому середовищу суспільності, серед якої одиниця живе і з якою духовно зв'язана (народ). Чим людина характерніша, тим вона культурніша, тим її заінтересований менше дотичать її власної особи заінтересування зарисовують щораз то ширші круги — аж врешті людина затрачується зовсім в юрі суспільних справ.
Як бачимо, кожна характерна людина є людиною усуспільненою. Суспільність — це одиноке середовище для культурної людини, в якій людина може духовно розвинутися, набрати значення і чеснот...
Тому нова школа переводить селекцію здібнень, сучасний учитель студіює не тільки підручники з яких вчить, але і людський матеріал, який підлягає його обробці.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Розвиток виховних функцій в Галичині 20-30 рр. ХХ ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок