Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Культурно-креативний компонент аксіоло-гіч-ної парадигми

Культурно-креативний компонент аксіоло-гіч-ної парадигми

Назва:
Культурно-креативний компонент аксіоло-гіч-ної парадигми
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,27 KB
Завантажень:
271
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему
Культурно-креативний компонент аксіоло-гіч-ної парадигми


Педагогічна аксіологія, вивчаючи особливості цінностей у межах нової освітньої парадигми, підкреслює, що їх феномен полягає в тому, що саме цінності надають стійкості системі освіти, особистості педагога і вихованця, визначають принципи їх поведінки, спрямовують інтереси й потреби особистості у життєвому та освітньому просторі, регулюють мотиваційну сферу педагогічної дійсності.
Предметом педагогічної аксіології є розвиток культури особистості в освітньому просторі та повсякденних реаліях соціального буття.
Культурологічна концепція (М.І. МихальченкоО.В. Се-маш-ко, Т.В. Іванова) національної освіти пред’являє вчителеві основну ідею, зміст якої зводиться до того, що необхідно прагнути виховувати людину культури через збереження культури як середовища, яке живить і вирощує особистість через діалог культур та наповнення освіти смислами. Вихідне положення концепції пов’язане з ціннісним ставленням до людини як самоцілі, до пошуку ”людини в людині”. Саме тому провідним в організації освіти особистості повинен бути культурологічний підхід. У рамках культу-рологічного підходу транслюється система ставлення до учня, вчителя, освіти в площині культури.
Учень, відповідно до культурологічної концепції, – це суб’єкт освіти, здатний до культурного саморозвитку, а педа-гог – з’єднувальна ланка між дитиною і культурою, людина, яка веде до світу культури (цінностей).
Освіта – це процес засвоєння культури через особистісні смисли, співпрацю і діалог. Таким чином, створюється освітній простір, де відбувається (здійснюється) становлення людини культури, прилучення до цінностей культури, де вищою цінністю є людина.
У цій частині аксіологічної парадигми освіта розглядається як єдиний фактор збереження людського потенціалу, соціального і духовного здоров’я, процес, який стимулює саморозвиток особистості, формування індивідуального людського образу.
Освіта як суспільне та приватне благо. Цінність блага виявляється у здатності сприяти задоволенню цілісної системи потреб особистості й отримує своє вираження в оцінці. Благо являє собою найбільш істотну основу прекрасного як на рівні цінності, так і на рівні оцінки, хоча саме по собі воно ще не є ні самим прекрасним, ні його сутністю.
Виробництво і постачання освітніх послуг має товарний характер дуже обмеженою мірою тільки тоді, коли освіта здобувається повністю на платній основі. За своїм характером освітнім послугам більше підходить термін ”благо”. Благо не обов’язково є результатом праці людини (наприклад, навколишнє середовище), але має велике значення для життєдіяльності окремої людини і суспільства в цілому. З приводу постачання благ у суспільстві починають виникати соціально-економічні відносини. Таким чином, виробництво і постачання освітніх послуг може здійснюватися в товарній та нетоварній формах:
1) процес формування соціально свідомих громадян та кваліфікованих працівників для потреб сучасного виробництва передбачає необхідність існування такої системи освіти, яка б певною мірою була доступна всьому населенню. У цьому аспекті освіта виступає, як вважає І.С. Каленюк, суспільним благом і передбачає переважно нетоварні або обмежено товарні форми реалізації;
2) виробництво освітньої продукції як прибуткова сфера комерційної діяльності або сфера виробництва додаткової вартості передбачає і товарний характер реалізації.
Розглянемо коротко, в чому полягає відмінність між двома сферами, що таке суспільні блага та особливість освіти як суспільного блага. Взагалі виділяється три види благ: приватні, змішані та суспільні. Переважна більшість благ є приватними – це власне і є товари, вони розподіляються на індивідуальній основі. Споживання їх однією особою приводить до зменшення споживання їх іншими людьми. Споживання приватного товару виключає споживання його іншою особою, і користь від такого споживання отримує лише ця людина. Для розподілу цих благ найбільше підходить ціновий механізм, який пов’язує виробників приватних благ (обсяги виробництва, асортимент продукції, якість тощо) і споживачів (їх смаки, уподобання і платоспроможний попит).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Культурно-креативний компонент аксіоло-гіч-ної парадигми

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок