Головна Головна -> Реферати українською -> Педагогіка -> Гуманізм, духовність у сучасному інформаційному суспільстві

Гуманізм, духовність у сучасному інформаційному суспільстві

Назва:
Гуманізм, духовність у сучасному інформаційному суспільстві
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,86 KB
Завантажень:
461
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Гуманізм, духовність у сучасному інформаційному суспільстві


Образ філософії (її універсальна рефлексія з приводу самої себе – саморефлексія), що розробляється та розвивається на засадах діалектико-матеріалістичної методології, істотно (якісно) відрізняється від будь-якої з версій (минулих, сущих та майбутніх), що розроблялись, розробляються та, цілком вірогідно, ще тривалий час розроблятимуться в сучасній позанауковій філософській традиції. Відрізняється як метод і як теорія, оскільки вони є найбільш адекватними реальній та дійсній практиці філософського наукового пізнання та знання, послідовним та перманентним розвитком (збагаченням) своїх власних засад (принципів, законів, категорій), що воєдино уможливлюють буття цієї філософії в якості наукової: субстанції матерії, універсальності розвитку, взаємодії всього зі всім, відображення тощо. Але головний принцип цієї філософії, що складає її серцевину та пафос, – це гуманізм. Утвердження самоцінності та самоцільності (не своєцінності та своєцільності) кожної людини, а відтак, – багатьох і всіх. Дійсний гуманізм, як та єдина соціальна форма буття, яка спроможна в дійсності за допомогою дійсних засобів забезпечити буття в такій якості дійсної людини (людей, людства). А оскільки це так, то й утвердження в формі практичної всезагальності творчості як єдино можливого способу здійснення гуманізму, як найбільш розвиненої форми розвитку. Але все це, або ж, принаймні, майже все, на превеликий жаль, ще й дотепер звучить в цій філософії нечітко. Приглушено надлишковою її загносеологізованістю (як ще донедавна – заідеологізованістю). Тож не варто дивуватись тому, що дані обставини спроможні справити (і суціль - справляють) на пересічну людину, котра виявляє інтерес до філософії і є в ній надто спокушеною, враження, що перед нею – безлюдна філософія. Що перед нею філософія, яка цілком свідомо цурається та уникає смисложиттєвих, екзистенційних вимірів буття, ігнорує і соціокультурну (в тому числі і пізнавального процесу) зумовленість усього, з чим вона має справу саме як філософія.
Рівень практичної всезагальності історії (гуманізму, свободи, творчості, істинної культури) цілком і повністю визначається тим, наскільки практично всезагальним став процес перетворення наукової філософії, всього комплексу наукового людинознавства та суспільствознавства в програму та технологію щоденного (буденного) життєбуття соціуму та людини. Лише такий стан речей буде знаменувати собою момент "добудови доверху" єдиної загальнолюдської науки, і тим самим – перетворення її на безпосередню продуктивну силу суспільства (і кожної особистості як безпосереднього суб'єкта та її носія). Сьогодні вже є цілком очевидним, що продукування речей – то є лише та вихідна база, на якій формується виробництво ідей, а перше та друге – умова для здійснення найскладнішого з видів продукування особистості. При цьому принципово важливо, щоб суспільні відносини (а саме вони і складають сутність людини) були не просто спродуковані, але освоєні. Природно, що процес перетворення науки, і саме наукової філософії, у безпосередню продуктивну силу передбачає її (наукової філософії) етап "обмирщення" – поставання та функціонування в якості світогляду, теоретичного відношення до сущого з позицій науково бездоганно "вирахуваного" та доведеного належного. Саме остання умова (її дотримання) зумовить трансформацію наукового світогляду в переконання, що вони, в свою чергу, є спонукальним мотивом до практичного об'єктивування, до здійснення гуманістичного потенціалу цієї філософії; до переведення гуманізму з форми теоретично обґрунтованої віртуальності у форму практично здійснюваної актуальності. Отож, ланцюг: отримання філософією статусу наукової, формування на її засадах наукового світогляду; трансформація останнього в переконання (саме в переконання, а не віру, пересуд, фанатизм тощо), практика (здійснення) вищеозначеного духовно-чуттєвого потенціалу – це і є єдино припустимий (бо на розумі, істині, сутності базований) спосіб буття нормальної філософії в нормальному суспільстві.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Гуманізм, духовність у сучасному інформаційному суспільстві

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок