Головна Головна -> Реферати українською -> Філософія -> Тична складова у системі європейського філософського знання

Тична складова у системі європейського філософського знання

Назва:
Тична складова у системі європейського філософського знання
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
22,77 KB
Завантажень:
332
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
Реферат на тему:
Тична складова у системі європейського філософського знання


Часи античності. Антична естетика розвивалася в Давній Греції і Римі. Вона мала своїм витоком міфологічні уявлення, що склалися в первісному суспільстві. Для них характерний підкрес-лений космологізм. Космос, на погляд античних мислителів, хоча і просторово обмежений, але характеризується гармонійністю, домірністю і слушністю прямування, що відбувається в ньому, структурно і ритмічно оформлений, вражає піднесеною величчю. Він виступав як втілення найвищої краси. Все інше наділялося красою лише в тій мірі, у якій воно наближалося до цієї абсо-лютної гармонії, а створена людиною річ розглядалася як іміта-ція космосу. Подібні уявлення про чуттєво-матеріальну організа-цію Космосу були властиві ранньому, натурфілософському періо-ду розвитку античної думки, що намагалася сконструювати Кос-мос з таких фізичних елементів, як вогонь, ефір, земля, вода, повітря.
Антична естетична думка досягла найвищого розквіту в період VII ст. до н.е. – III ст. н.е., коли на зміну чуттєво-наочному, інтуїтивному уявленню натурфілософів про Космос приходить інтерес до самої людини, що пізнає. Античні мислителі сформу-лювали найголовніші проблеми естетики: питання про відно-шення естетичної свідомості до дійсності, про природу мистец-тва, про сутність творчого процесу, про місце мистецтва в житті суспільства. Вони розробили теорію естетичного виховання. Ве-лика заслуга античних мислителів в аналізі естетичних категорій прекрасного, міри, гармонії, трагічного, комічного, іронії та ін.
Естетичні поняття і терміни оформлюються уже в ранній грецькій літературі – в епосі Гомера і Гесіода. У Гомера зустрі-чаються найважливіші естетичні терміни: «красота», «прекрасний», «гармонія» та ін. В «Ілліаді» і «Одісеї» даний опис танків, розповідається про те, яке місце займали спів і музика в житті греків. При цьому раціональні думки Гомера про мистецтво вигадливо поєднуються з міфологічними уявленнями. Поєднан-ня міфологічного і раціонального ми зустрічаємо й у Гесіода – автора поэм «Труди і дні» і «Теогонія». Краса і добро у нього мисляться як такі, що виходять від богів. Художню творчість він також вважає актом божественним.
Проте ні Гомер, ні Гесіод не створили естетичних теорій, що виникли в надрах античної філософії. Грунт для них підготували мілетські матеріалісти – Фалес, Анаксимандр і Анаксимен (кінець VII –VI ст. до н.е.).
Найбільш ранньою школою грецької філософії, що розроби-ла важливі естетичні поняття, була піфагорійська школа. Вона була заснована Піфагором у VI ст. до н.е. у місті Кротоне (Півден-на Італія). Згідно з поглядами піфагорійців, число складає сутність речей, і тому пізнання світу зводиться ними до пізнання чисел. Безпосередньо до вчення піфагорійців про число примикає їхня концепція про протилежності. Все існуюче являє собою низку протилежностей, що і породжують гармонію. Піфагорійці вва-жали, що гармонія чисел є об'єктивною закономірністю, яка діє в усіх явищах життя, отже, і в мистецтві.
Піфагор перший звернув увагу на порядок і гармонію, що царюють у Всесвіті. Космологічна теорія піфагорійців носить естетичний характер. Детально поняття гармонії Піфагор до-сліджує на прикладі музики.
У працях піфагорійців про музику вперше була висунута думка про те, що якісна своєрідність музичного тону залежить від довжи-ни звучної струни. На цій основі піфагорійці розвинули вчення про математичні основи музичних інтервалів. Так, ними були вста-новлені такі музичні гармонії: октава 1:2, квінта 2:3, кварта 3:4.
Піфагорійці шукали об'єктивний бік естетики. Вони розумі-ли гармонію як «згоду незгодних», тобто акцентували увагу на примиренні протилежностей, порушили питання про об'єктивні основи прекрасного. Діалектичні здогадки піфагорійців про ос-новні естетичні поняття одержали розвиток у Геракліта Ефесь-кого (бл. 520–460 до н. е.). Розвиваючи матеріалістичні вчення милетських філософів, за першооснову всього існуючого він бере «вічно живий вогонь».

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: Тична складова у системі європейського філософського знання

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок