Головна Головна -> Реферати українською -> Філософія -> Проблеми космогонії, онтології, держави, етики у системі знань Греції і Риму

Проблеми космогонії, онтології, держави, етики у системі знань Греції і Риму

Назва:
Проблеми космогонії, онтології, держави, етики у системі знань Греції і Риму
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,12 KB
Завантажень:
264
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Проблеми космогонії, онтології, держави, етики у системі знань Греції і Риму


Зміст


1. Основні філософські проблеми в системі знань стародавньої Греції
Становлення філософії Стародавньої Греції відбувалося в VI—V ст. до н.е. Саме в цей період мудреці-філософи протиставляють мі-фологічно-релігійним уявленням наївно-стихійний філософський сві-тогляд. Філософія в Елладі виникає як світогляд промислово-торговельної частини населення, що почала боротися за владу, відбираючи її в аристократів-землевласників. Зв'язок з виробництвом, бурхливий роз-виток якого був пов'язаний насамперед із застосуванням заліза, розви-ток товарно-грошових відносин, зростання культури, соціальне проти-стояння і перехід від авторитарних аристократичних форм державно-го управління до тиранічних, а через них до демократичних — все це сприяло становленню і розвитку особливої філософії.
Біля джерел формування наївно-стихійної філософії у Стародавній Греції стояла Мілетська школа, засновником якої був Фалес (640— 562 pp. до н.е). Вперше про нього як філософа згадує Арістотель, до-ходячи висновку, що Фалес є одним із перших, хто, зайнявшись фі-лософією, вважав началом усіх речей конкретно-чугтєве, безпосередньо дане. Цим началом у нього є вода. З одного боку, Фалес, розуміючи воду як начало, наївно примушує плавати на ній Землю, а з іншого боку, це не просто вода, а вода розумна, божа. Для Фалеса світ повний Богів. І ці Боги є душі тіл у вигляді джерел їхнього (тіл) саморозвитку.
Вирішення проблеми пізнання Фалес також грунтує на принципі єдиного начала (води). Всі знання він зводить до єдиної основи. І цією основою є мудрий пошук і добрий вибір.
Учнем і послідовником Фалеса був Анаксімандр (611—546 pp. до н.е.). Він першим серед старогрецьких філософів створив прозову філософ-ську працю "Про природу". Саме назви цієї та інших праць свідчать, що перші старогрецькі філософи, на відміну від староіндійських і старо-китайських, були передусім натурфілософами.
Анаксімандр першим дійшов до категоріального визначення начала, тобто того, що лежить в основі існування речей. Таке начало Анаксі-мандр назвав "алейроном". Апейрон, за Анаксімандром, — це щось безконечне, всеохоплююче і безмежне, незнищуване і таке, що перебу-ває у вічній активності і русі.
Анаксімандр першим серед філософів висуває ідею еволюційного походження людини. Він вважає, що людина зароджується і розвива-ється до дорослого стану у череві величезної риби. Народившись доро-слою, бо дитиною вона не змогла б самостійно вижити, людина вихо-дить на суходіл і починає новий .період свого існування.
Учень і послідовник Анаксімандра Анаксімен (585—524 pp. до н.е.) бачив перщоосновою всього сущого повітря, яке він вважав найбільш безликим із чотирьох стихій. Анаксімен називає повітря безмежним, тобто "апейрос". Таким чином, апейрон перетворюється із субстанції у її властивість. Апейрон, за Анаксіменом, — властивість повітря.
Найцікавішим у філософії Анаксімена є розуміння ним душі. За-гальновідомо, що Фалес і Анаксімандр мало говорили про душу і свідомість. А от Анаксімен бачив у безмежному повітрі начало і тіла, і душі. Душа є повітряне явище, і, маючи властивості повітря, вона здатна до творіння, творчості.
Основні філософські принципи мілетців були розвинуті Гераклітом Ефеським (540—480 pp. до н.е.).
Гераклітові належить філософський прозовий твір "Про природу" (не плутати з одноіменною працею Анаксімандра). На жаль, виклад думок у цьому творі затемнений стилістично, якоюсь загадковістю, тому думки його невидимі, темні (недарма Геракліта називали "темним"). Але його мова, на відміну від Анаксімена, проста й невимушена, багата метафорами і порівняннями. Це міфологізована мова. У Геракліта міфо-логії більше, ніж у мілетських філософів.
Проте у вченні Геракліта основою наук вважається логос. Саме Геракліт вперше вводить у філософську мову термін "логос", який у нього означає загальний закон буття, основу світу. Геракліт стверджує: все здійснюється за логосом, який є вічним, загальним і необхідним; вища мета пізнання — це пізнання логоса, а разом з тим пізнання вищої єдності світобудови і досягнення вищої мудрості, бо ознака муд-рості — це здатність погодитися з твердженням логосу, що все єдине.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Проблеми космогонії, онтології, держави, етики у системі знань Греції і Риму

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок