Головна Головна -> Реферати українською -> Філософія -> Провідні ідеї розвиненої містики, їх роль у людському самоусвідомленні

Провідні ідеї розвиненої містики, їх роль у людському самоусвідомленні

Назва:
Провідні ідеї розвиненої містики, їх роль у людському самоусвідомленні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,18 KB
Завантажень:
356
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат
на тему:
Провідні ідеї розвиненої містики, їх роль у людському самоусвідомленні


Містицизм, містика (грец. таємничий) - релігійно-ідеалістичний погляд на дійсність, основу якого складає віра в надприродні сили.
Зародився в далекій давнині, пізніше виступає як неодмінний істотний елемент таємних обрядів (містерій) релігійних у Древньому Сході та Заході.
Головне у цих обрядах - спілкування людини з богом чи будь-якоюсь таємничою істотою. Спілкування з богом досягається нібито через осяяння, екстаз, одкровення.
Елементи містицизму властиві багатьом філолофсько-релігійним вченням стародавності (конфуціанство, брахманізм, орфіки, піфагорійці, Платон і неоплатоніки і т.д.).
Середньовічна містична філософія (неоднорідна по своїй соціальній значимості) зв'язана з іменами Бернара Клервоського (1091 - 1153), І. Екхарта (1260-1327), І. Таулера (1300-61) та ін., а також із суфізмом.
Пізніше виступили містики Беме, Сведенборг. Містика у тій чи іншій степені характерна майже всім ідеалістичним філософіям нового і новітнього часу (особливо неотомізму, персоналізму і деяким формам егезістенціалізму).
У Росії та Україні релігійно-містичну філософію розвивали слов'янофіли, Соловйов і його послідовники (Бердяєв, Трубецькой і ін.). Філософи-містики вищою формою пізнання вважають деяку містичну інтуїцію, «духовний досвід», у якому зникає поділ на суб'єкт і об'єкт і відкривається реальність бога - духовної першооснови світу.
Містику проповідують, як правило, ідеологи реакційних класів, хоча в деяких випадках прогресивні ідеї чи революційна опозиція і політичний протест (напр., у Екхарта, Мюнцера й ін.) виражаються в релігійно-містичній формі.
Містична традиція в історії ідей європейської філософії орієнтована на повернення до вихідного стану світу, до тієї безперервної реальності, у якій немає ніяких частин, але є до всі як ціле. Причину такого притягального існування даної традиції Л. Вітгенштейн бачив у тому, що "містичне не таке, як світ є, але воно є". У цьому твердженні ховається споконвічна надія людини на те, що саме містика, зрозуміла як раціоналізоване ірраціональне, є той провідник, що розкриє потаєну сутність Бога, людини, світу і дасть нові можливості пізнання, недоступні ні догматичної релігії, ні науці.
Творчість видатного французького мислителя Анрі Бергсона є яскравим тому підтвердженням. Як представник філософії життя він переконаний, що в основу буття закладені ірраціональні сили, що вислизають від раціонального пізнання. По Бергсону, життя - не тільки нескінченний ланцюг взаємодій причин і наслідків, але це насамперед динамічне активне розгортання. Життя, стверджував він, незмірно багатше, ніж розумове її пізнання. Науковий аналіз пропонує лише фотографію, тобто моментальний знімок того, що власне кажучи є динамічним активним світом. Так, інтелект, виходячи з практичних інтересів, аналізує, дробить реальність на серію кадрів, як на кінематографічній плівці. Однак "тисяча фотографій Парижа не є Париж". Інтелекту не під силу проникнути в суть речей, він сковзає лише по поверхні, не досягаючи повноти буття. Потрібно щось зовсім інше, щоб пізнати буття як цілісність, як динамічний континуум. Бергсон вважає, що такою здатністю є інтуїція, що проникає усередину об'єкта, щоб знайти неповторне в ньому. Це безпосереднє, непонятійне пізнання, пряма причетність до об'єкта думки, співпереживаюче ототожнення з буттям відкриває більш глибокий і повний шлях пізнання.
На відміну від Декарта, що поділяв універсум на мислення (res cogitans) і довжину (res extensa), Бергсон стверджує, що матерія і дух, душа і тіло є два полюси однієї і тієї ж реальності (дві сторони однієї медалі).
У найвідомішому своєму творі - у "Творчій еволюції", Бергсон уподібнює життя безупинному потоку, що несеться. Доторкнутися до життя і до творчої еволюції можна лише за допомогою понять "тривалість" і "життєвий порив". Тривалість, відповідно до французького філософа, - здатність інтелекту мати інтуїтивна свідомість часу. Головною характеристикою часу свідомості є його неподільність і цілісність.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Провідні ідеї розвиненої містики, їх роль у людському самоусвідомленні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок