Головна Головна -> Реферати українською -> Філософія -> Пояснить чому проблема пошуку методу пізнання стала центральною у філософії Нового часу

Пояснить чому проблема пошуку методу пізнання стала центральною у філософії Нового часу

Назва:
Пояснить чому проблема пошуку методу пізнання стала центральною у філософії Нового часу
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,08 KB
Завантажень:
481
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Пояснить чому проблема пошуку методу пізнання стала центральною у філософії Нового часу
Філософія Нового часу охоплює період XVII-XVIII ст. Цей час становлення й оформлення природних наук. Фізика хімія астрономія, математика механіка перетворюються в самостійні науки. Залишається проблемою вироблення загальнонаукових методів пізнання, виникає необхідність узагальнення і систематизації даних природних наук. Звідси виникають нові задачі і пріоритети у філософії Нового часу. У центрі уваги нової філософії – теорія пізнання, відпрацьовування методів щирого знання для усіх наук. Якщо конкретні науки відкривають закони природи, то філософія покликана знайти закони мислення, що діють у всіх науках. Цим займаються такі відомі мислителі як Ф. Бекон, Т. Гоббс, Р. Декарт, Д. Локк, Г. Лейбніц та ін. Активно шукають щирий, головний метод пізнання, що приведе до істини вічними, повними, абсолютними, визнаними всіма людьми. Основою нового методу вважають почуттєвий досвід, висуваючи ідею сверхзначимості емпіричного індуктивного знання (Бекон, Гоббс, Локк), чи інтелект, що дає логічне дедуктивно-математичне знання, що не зводиться до людського досвіду (Декарт, Лейбніц, Мальбранш, Спіноза). У такий спосіб проблема наукового методу і ширше –проблема пізнання, знаходитися в центрі уваги філософії Нового часу. Філософія повинна знайти такий метод, що застосуємо до всіх наук. Мислителі XVII-XVIII ст. неодноразово фіксували увагу на тім, що знань багато, а метод, яким можна перевірити істинність знання, не розроблений. Знайти щирий метод науки, знайти ті первопринципи Розуму, з яких починається побудова щирої філософії, а потім і всіх основних наук.
При пошуки нового «суперметоду» відбувся поділ філософів на прихильників емпіризму і раціоналізму.
Емпірики Ф. Бекон, Т. Гоббс, Дж. Локк, вважали, що єдине джерело знання - це досвід. "Немає нічого в пізнанні, чого раніше не містилося у відчуттях" –такий девіз емпіриків-сенсуалістів.
Раціоналісти (Р. Декарт, Б Спіноза, Г. Лейбніц) вважали, що досвід, заснований на відчуттях людини не може бути причиною загальнонаукового методу. Зате в самому Розумі є інтуїтивні і виразні ідеї. Головне те, що людина безсумнівно мислить.
Критерій істинності знання у Декарта — ясність і очевидність. Критерій ясності та очевидності приводить Декарта до необхідності доповнити раціоналістичну дедукцію методологією інтелектуальної інтуїції. Раціоналістична дедукція потребує вихідних положень, які вже ні з чого3! не виводяться, а є самоочевидними. Ці вихідні самоочевидні положення Декарт кваліфікує як інтуїтивні. Прообразом їх є аксіоми математики, зокрема геометрії.
Шукаючи такі самоочевидні вихідні інтуїції, що не викликають ніякого сумніву, Декарт доходить висновку, що в основі їх лежить положення: "Я мислю". Неможливо заперечувати положення "Я мислю", бо заперечення сумнів теж є проявом мислення. Саме положенню "Я мислю" притаманні ясність та самоочевидність. Далі Декарт робить другий крок: "Мислю, отже існую". Тобто від здатності мислити переходить до суб'єкта, істоти, яка мислить. Декарт вважає що людина від народження має певні вроджені ідеї, і й становлять фундамент пізнання, їх слід уяснити допомогою раціоналістично-дедуктивного методу вивести на їхній основі всю систему знання. До вроджених іде Декарт відносить: ідею Бога як істоти найдосконалішої; деякі загальні ідеї та аксіоми математики, наприклад "якщо до рівних величин додати рівні, то отримані результати будуть рівними-між собою" і т.д. Ці ідеї Декарт розглядає як втілення природного світла розуму.
Емпіричний напрямок у філософії Нового часу розвивався переважно англійською філософією XVII-XVIII ст. Одним з її представників, що продовжив ліні Ф.Бекона, був Томас Гоббс (1588—1679). Мого основі ідеї викладені у працях: "Левіафан" (1651), "Про тіло , (1655), "Про людину" (1658). Т.Гоббс, як і Ф.Бекон вважав, що основою наукового пізнання має бути аналітико-індуктивна методологія, основою якої є роз дання на окремі без'якісні елементи: лінії, фігури, площини і т.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Пояснить чому проблема пошуку методу пізнання стала центральною у філософії Нового часу

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок