Головна Головна -> Реферати українською -> Філософія -> Духовне життя

Духовне життя

Назва:
Духовне життя
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
25,69 KB
Завантажень:
294
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Реферат на тему:
Духовне життя


1. Духовне життя: поняття, суть, структура
Поняття духовне, духовність завжди мали у філософії фундаментальне значення, ві-діграють визначну роль у ключових проб-лемах: людина, її місце та призначення у сві-ті, зміст її буття, культура, суспільне життя тощо. Без розкриття змісту понять неможливо осягнути зміст духовного життя людини та сус-пільства, тому що духовне життя і людина є формами прояву та реа-лізації духовності, людського духу. Поняття духовне, духовність є по-хідними від слова «дух» (лат. «зрігії» та грец. «рпешпа»), що зустрічається уже в античній культурі та означає рухливе повітря, повівання, дихан-ня, носія життя, його енергетичний, активно-творчий початок. Уже в первісну епоху складаються перші уявлення про духовність. Тут панує ідея одухотвореності всього світу, що втілена у понятті демон, яке означало властиву кожній речі живлющу, одухотворену силу. Але по-няття духовності, як специфічної людської властивості не було, тому що тілесна та духовна суті — це не лише люди та створивші її боги, тобто поняття духа дедалі зв'язувалось з особливою суттю людини та її місцем у світі. Такий підхід сформувався у античності, де активно використовувалися поняття нус, логос, пневма як космічні початки. На відміну від натурфілософії, вже у Платона розмежовується та протис-тавляється тілесне й духовне. Розуміння тілесного як нижчого, не спра-вжнього у людині прагне подолати Арістотель, знов розглядаючи тілесне та духовне як рівно необхідні, хоча і з різних причин, початки буття. Новий підхід виробляється у християнській традиції. Тут дух наділяєть-ся обличчям, розуміється як уособлений Абсолют. Дух Святий означає жи-вотворчу силу божества. Водночас виникає уявлення про наявність розум-ної душі як специфічної ознаки людини, яка виділяє її з тваринного світу та уподібнює Богу (Фома Аквіиський). Починаючи з епохи Відродження, поняття духа все частіше стає визначенням активного початку людини, її творчої потенції пригладжувалось протиставлення духовного та тілесного. Проте ці завоювання філософської думки па шляху осягнення духовності багато у чому втрачені у епоху Просвітництва, що раціоналізувала людину та витиснула поняття духу з засобів визначення людини. Ця тенденція стала силою у матеріалістичній традиції. Тут виявляється прагнення приземлити прояви духовного життя людини, пов'язати їх з пізнаними та очевидними матеріальними процесами, що часто призводило до зведення духовного до різних його характеристик та форм, навіть до заперечення реальності духу. Дух, духовне, стали синонімами свідомого, розумного. Духовне життя у мар-ксистській філософії тривалий період ототожнювалось з процесом виробниц-тва та відтворенням свідомості, а духовне життя особи, її духовний світ залишалися поза межами філософського міркування. Душа та душевне зводи-лись до психічного і теж не стали предметом філософського дослідження. Між тим, у вітчизняній філософській традиції увага до проблеми духовності завжди дуже щільна. Вже Київська Русь успішно виробила духовіго-моральиий ідеал із перевагою духовного над матеріальним, щоб підтримати духовну домінанту життя («Повість минулих літ», «Домострой» тощо).
Глибокі та оригінальні думки з такого приводу є в філо-софії серця, яку заснував Григорій Сковорода та розвивали видатні мислителі Микола Гоголь, Пантелеймон Куліш, Памфіл Юркевич і яка увійшла в основу українського характеру, українську ментальність, од-на з провідних рис якої - кордоцентризм. Духовну людину, па думку Григорія Сковороди, інших українських мислителів, творить шлях доб-ра: через усвідомлення, самопізнання своєї істинної духовної природи, власного призначення у світі. За Сковородою, людина народжується двічі - фізично і духовно. Саме духовне народження є істинним, ос-кільки людина осягає «божественне у собі». Зародки духовності люди-ни є у її серці від народження, але їх слід постійно плекати у собі, тому що їм протистоять могутні сили темної тілесності, все лихе у людині. Розгорнуте філософське обгрунтування животворчості людсь-кого серця дав Памфіл Юркевич, який доводив, що розум не вичерпує собою усього духовного життя.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 



Реферат на тему: Духовне життя

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок