Головна Головна -> Реферати українською -> Філософія -> Григорій Сковорода – найвидатніший український мислитель ХVІІІ ст.

Григорій Сковорода – найвидатніший український мислитель ХVІІІ ст.

Назва:
Григорій Сковорода – найвидатніший український мислитель ХVІІІ ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,44 KB
Завантажень:
507
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Україна сьогодні формується як суверенна держава, переосмислюючи св
оє минуле, усвідомлюючи особливості становлення національного ментал
ітету, національної своєрідності й самобутності


Григорій Сковорода – найвидатніший український мислитель ХVІІІ ст.


Україна сьогодні формується як суверенна держава, переосмислюючи своє минуле, усвідомлюючи особливості становлення національного менталітету, національної своєрідності й самобутності. Важливо прослідкувати всі етапи формування національної самосвідомості, особливо ті, коли в суспільстві панував неспокій і хаос, людину охоплював відчай і безнадія. Тоді мислителі шукали духовних орієнтирів, прагнули в такий період вказати людині шлях до порятунку й суспільної злагоди.
Пошуки аналогів до нинішньої суспільної ситуації приводять нас у складний період ХVІІІ ст. - епоху остаточної втрати автономії України, закріпачення її населення, зруйнування оплоту свободи - Запорізької Січі. Навіть у цей жорстокий період історії людина не втрачала оптимізму, пошуки порятунку приводили мислителів до цікавих і оригінальних ідей, які виявлялися не лише рятівними, а й перспективними з точки зору духовного розвитку людини.
Найвидатнішим українським мислителем ХVІІІ ст. заслужено вважається Григорій Сковорода. Він поставив у центрі своїх філософських роздумів людину, шукав шляхів до її порятунку саме як Людини - істоти вищої, богоподібної, котрій для відчуття щастя на землі не досить багатства, почестей і високих посад, а найбільше потрібний душевний мир та злагода в суспільстві.
Вчення Г. Сковороди привертає особливу увагу нашого сучасника тому, що воно спрямоване на інтенсифікацію внутрішнього життя людини, котра не має опори в навколишньому світі. Шлях до щастя пролягає, на думку мислителя, через моральне вдосконалення людини. Цим зумовлюється притаманний філософії Г. Сковороди персоналізм, що ставить у центрі уваги живу людську особистість, і динамізм, завдяки якому буття особистості змальовується як безперервне творення людиною себе самої. Зрозуміло, що ці проблеми сьогодні хвилюють кожну людину зокрема, як і суспільство взагалі. Буття людини виступає у трактуванні Сковороди передусім як моральне діяння. Він навчає, що гармонія людського буття залежить від дотримання кожною людиною принципу “сродної” праці, в основі якого лежить залежність долі людини від її природних нахилів. Жити згідно з природою, ні в чому їй не суперечити - це був девіз нової, нетрадиційної, не обмеженої жодними догмами етики, зацікавленість якою у часи Г. Сковороди (не лише в Україні, а й у Європі в цілому) підтверджується популярністю й новаторськими тенденціями творів багатьох європейських філософів-моралістів ХVІІ - ХVІІІ ст. (Х. Уарте, Л. Вівеса, Ю. Ліпсія, Г. Гроція та інших). Нашого сучасника в такому етичному вченні приваблює переконання, що людина, пізнавши свої природні схильності, вроджені задатки, з----’ясувавши, на що вона здатна, займатиме визначене їй природою місце в суспільстві, яким і буде задоволена. Саме таке відчуття себе на відповідному, “спорідненому” місці й приносить людині стійке щастя.
Такі ідеї популярних і в Європі, й в Україні у часи Сковороди етичних теорій насправді були своєрідним поновленням етики стоїцизму, особливо Пізньої Стої, найвизначнішими представниками якої були Сенека, Марк Аврелій, Епіктет. З ідеями стоїчної філософії перегукуються більшість тез вчення Г. Сковороди.
Спираючись на започатковану в стоїчній філософії ідею про залежність долі людини від її природних нахилів, уподібнюючи життя з театром, а людину з актором, необхідною передумовою на шляху до щастя Г. Сковорода вважає пізнання людиною тієї ролі, яку невидима натура - Бог, що є режисером людської драми, призначив людині до виконання. Успіх залежить не від важливості ролі, а від її відповідності внутрішнім нахилам і здібностям актора, що дає можливість якнайкраще її зіграти. Завдання людини - знайти таку свою роль, знайти для того, щоб гідно зіграти її у своїй драмі життя. У цьому людині може допомогти лише Бог, ототожнений, звичайно, з “природою” людини.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Григорій Сковорода – найвидатніший український мислитель ХVІІІ ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок