Головна Головна -> Реферати українською -> Філософія -> Метафізика свободи (по І.Канту)

Метафізика свободи (по І.Канту)

Назва:
Метафізика свободи (по І.Канту)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,01 KB
Завантажень:
187
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
 
РЕФЕРАТ
по І. Канту
на тему
Метафізика свободи


І. Кант. Метафізика свободи.
Антитеза свободи і природи - центральна ідея філософії Канта, пряме вираження постулюючої нею роздвоєності всього існуючого на світ уявлення, сукупність яких утворює природу, і на його першооснову - світ “речей в собі”, що перебуває по ту сторону категоріальних визначень природи. Необхідність, каузуальні відношення, так же як і простір, і час відносяться лише до світу явищ, світ “речей в собі” вільний від цих визначень і тому утворює царство свободи - свободи від невблаганних законів природи. Таким чином Кант, з одного боку, доводить безумовну підпорядкованість явищ законам природи, найсуворішому детермінізму, а з іншої - настільки ж рішуче наполягає на тому, що свобода перша, дочасова ланка причнинно-наслідкового ланцюга подій. Щоправда, існування цієї початкової свободи недоказово, вона непізнаваєма, зверхчуттєва, трансцендентна. Але якщо ми погоджуємось з тим, що існують не тільки явища, але і “речі в собі”, то висновок про наявність свободи стає цілком виправданим. Якщо ж ми навпаки відчуджуєм буття “речей в собі”, то ми відчуджуєм завдяки цьому всяку можливість, бо природний детермінізм не знає винятків.
Кант вважає, що його непохитне переконання в існуванні особливої, принципово відмінної від імперичної (природної) вільної причинності зовсім не безпідставне. У цього переконання є, з одного боку, космологічна, а з другого - етична підстава.
Теза третьої космологічної антономії говорить: “В світі існують вільні причини”, а її антитеза стверджує: “Немає жодної свободи, все є природа”. Кант не вважає антиномії принципово невирішальними апоріями. Одну з головних задач трансцедентального ідеалізму він бачить не тільки у встановленні, але й в позитивному дозволі антиномій. Так, рішення антиномії, що абсолютно протиставляє необхідність і свободу, полягає в допущенні, що її антитеза відноситься до природи, а теза - до надприродного світу “речей в собі”. Приймаючи цей постулат, Кант стверджує: “природа і свобода можуть без протиріччя бути приписані одній і тій же речі, але в різноманітному відношенні: в одному випадку - як явищу, в іншому - як речі самі по собі.
Що ж це за “річ”, яка є явище, безумовно визначувальне необхідністю, і разом з тим є явище, яке безумовно визначається необхідністю, і разом з тим є закордонна світу явищ, світу необхідності, “річ в собі“. Такою “річчю”, по вченню Канта може бути тільки людська суть. Моральна свідомість притаманна людині, незважючи на її неморальні вчинки, що вчиняються (вони якраз і вказують на наявність моральної свідомості), незаперечно свідчать про осудність людського індивіда, його відповідальності за свої вчинки, а значить, і про його свободу. В цьому сенсі Кант говорить про практичний (моральний) доказ свободи волі. А це, в свою чергу, служить якщо не доказом, то все ж таки аргументом на користь признання космологічної вільної причинності, без якої навряд чи була б можлива свобода волі.
Отже, людина не вільна як явище природи, природна суть, що визначається законами природи. Людина, говорить Кант, “може бути скільки завгодно винахідлива, але вона не може нав'язати природі інші закони. Вона не вільна як чуттєва істота, зумовлена своїми сприйняттями, переживаннями, пристрастями. Кожний вчинок людини відбувається в певний момент часу, який обов’язково зумовлений тим, що передує йому в часі. Отже, “в кожний момент часу, в який я дію, я ніколи не буваю вільним. Але є лише форма буття явищ, її немає в світі “речей в собі”. Час ідеальний, він - апріорне чуттєве сузір’я, яке має відношення лише до чуттєво світу, який сприймається. Саме ідеальність часу робить можливим свободу.
Людина, оскільки вона не тільки емпіричний індивідум, але й трансцендентальний суб'єкт, не підлягає необхідністі і, отже, вільна. І лише в цій якості, тобто в своїй трансцендентальності, людина виступає як розумна, розумно діюча, моральна, вільна істота. Відповідно цьому, і людська воля може бути правильно зрозуміла лише з урахуванням раздвоєності всього існуючого.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Метафізика свободи (по І.Канту)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок