Головна Головна -> Реферати українською -> Філософія -> Проблеми суспільства і людини у філософії просвітителів

Проблеми суспільства і людини у філософії просвітителів

Назва:
Проблеми суспільства і людини у філософії просвітителів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,93 KB
Завантажень:
134
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Філософія на службі у Просвітництва . Філософія , що стала панівною вже в 18 столітті , була новим типом філософії передовсім тому , що ставила перед собою практичні цілі . Вона вірила , що зуміє покращити життя та змінити спосіб мислення ; вона намагалась здобути знання не для самої себе, а для просвіти людей , для очищення їх від забобонів та визволення з неуцтва . Забобоном та неуцтвом філософія 18 століття вважає віру в надприродні речі та явища , а освідченими тільки тих , що визнавали лише всідчення розуму. Це була філософія “ вільнодумства ” коли когось в той час називали “ філософом ” то в буденному значенні це означало те ж , що й вільнодумець , а в противників теж , що і безбожники та вільнодумці . Вістря філософії було скероване проти тієї потуги , яка видавалася найбільшою перешкодою для просвіти людей : проти релігії . Тодішнє їх протистояння було тим більш бурхливим , що відбувалось воно після кільканадцяти століть тісних зв’язків . Філософія 18 століття боролась з консервативнами силами .

Філософія проголошувалась частиною суспільних реформ та сприяло тому , що в 18 столітті закінчилось великою революцією . Підпорядкована таким практичним цілям філософія в 18 столітті все ж таки стала настільки типовою та домінантною , що звичайно весь цей філософський період називався періодом Просвітництва .

2. Поширення філософії .Поставивши перед собою нові цілі, філософія дала нові результати . 18 століття сприяло збагаченню філософських ідей , а ще більше їх розповсюдженню . Воно зміцнювало науковий , а також суспільний статус філософії . У 18 столітті значно зріс об’єм філософської літератури : збільшення кількості людей , що займається філософією , та кількість публікованих філософських праць . Тоді Гельвецій писав : ” У наш час поезія вийшла з моди , велику славу може дати тільки філософія “. Оживлена актуальними та прогресивними ідеями філософія стала модою та охопила широкі верстви населення .

Поряд із філософами-фахівцями , вона привабила цілі на- товпи аматорів . Власне в цьому сенсі слід зрозуміти назви “вік філософів “ назву 18 століття дало собі само . Ідеалом 17 століття було точне знання , тоді як ідеал 18 століття ста- новило знання доступне . За для ширшої діяльності Просвітництво відмовилось від точності .

Філософи перестали писати на латині , світовою мовою науки стала французька мова . З’явились невідомі колись : філософи-літератори як Шефтсбері , Фонтенель чи Руссо , філософи-публіцисти як Бейль чи Вольтер . В тодішній філософії виробився особливий стиль – ясний , але водночас і поверховий . За винятком Німеччини , університети перестали відігравати в філософії важливу роль , їх місця зайняли спеціальні спільноти вчених .

18 століття було часом розквіту академій та різних Sociedes des Savants ; саме в цьому столітті зародились підвалини сьогоднішньої організації науки . Проте найбільше філо- софське пожвавлення було не в академіях , а в салонах . Ми уявляємо собі , що філософія в добі Просвітництва була вільною , незалежною , що вона скинула з себе усі примуси та забобони , а тому могла висловлювати навіть найбільш сміливі погляди .

Ми також уявляємо собі , що її дух незалежності та вільнодумства охоплював найширші кола , а також був уні- версальним духом епохи . Так от і перше і друге не є цілком точним . Дух , який видається нам типовим для усього століття, насправді був духом авангарду і характеризував лише вузьке коло літераторів , учених , філософів з великого світу Парижу , двору Фрідріха в Постдамі , чи Станіслава Августа в Варшаві . Цей дух був чужий не тільки простому народу , яле й середній буржуазії причому навіть у Франції . Вольтер дійсно мав числених читателів ; такі як Дідро чи Гельбах , мали їх не багато . А боротьба велась саме з філософією . 1757 року у Франції вийшов указ , який згідно якого автор та видавець книжки , що була видана шкідливою та аморальною , міг бути засуджений до смертної кари . 1752 р. та 1759 р. вирок було винесено Великій Енциклопедії . 1758 р. було заборонено книжку Гельвеція , 1762 – засуджено “ Еміля “ й Руссо був змушений залишити Францію . Подібне відбувалось і у інших країнах . Свобода філософії прийшла ані легко ані швидко , й заходи які здаються нам епохами свободи , насправді такими не були .

3.Хронологічні межі – філософії Просвітництва зайняли все конкретніші місця картезіанства , яке до неї було особливо у Франції , панівною філософією . Перехідною формою панівною було “ напівкартезіанство “ яке запозичило з доктри- ни Декарта методологію та фазами , яке відкинуло метафізику; від нього до позиції , яку займало Просвітництво залишався один крок .

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Проблеми суспільства і людини у філософії просвітителів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок