Головна Головна -> Реферати українською -> Філософія -> ФОМА АКВІНСЬКИЙ ІТАЛІЙСЬКИЙ ФІЛОСОФ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

ФОМА АКВІНСЬКИЙ ІТАЛІЙСЬКИЙ ФІЛОСОФ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Назва:
ФОМА АКВІНСЬКИЙ ІТАЛІЙСЬКИЙ ФІЛОСОФ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,27 KB
Завантажень:
160
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Домінання ориганальності:

В питаннях віри будь-яка бабця знає більше всіх філософів, бо яка ж бабця не знає, що душа безсмертна?

Головні роботи:

“Про правління володарів”

“Сума теології”

“Сума істини католицької віри проти язичників”

“Пояснення Апостольського Символу Віри”.

Життя:

Італійський філософ, богослов

Народився у 1225р. в замку Роккасекка поблизу Аквіно

В 17 років вступив в домініканський орден, звідки був відісланий вчитись у Париж де його вчителем стає Альберт фон Больштедт.

• 1252 - академічна діяльність Фоми в якості магістра богослов’я Парижського університету.

• 1259 - папа Урбан IV відізвав Фому в Рим. Аквінат викладає теологію, знайомиться з працями Арістотеля

• 1269 - 1272р.р. -Фома знову працює в Парижському університеті.

• 1272р.р. - Повертається в Італію і викладає теологію в рідному Неаполітанському університеті.

Помер Фома Аквінський 7 березня 1274р. в монастирі бернандиндів, тяжко захворівши по дорозі з Неаполя в Ліон.

• 1368р. - його останки були перенесені в Тулузу.

Думки

• Наш розум знаходиться по відношенню до сторонніх предметів як очі сови по відношенню до сонця.

• Людина має волю вибору, бо в протилежному випадку поради, нагороди і покарання були б беззмістовними.

• Неможливо бажати того, що до цього не було освоєно.

• Коли несправедливе правління здійснюється багатьма особами, то це називається демократією.

• Недосконалість виступає раніше того, що досконале.

• Наявність друзів не є необхідністю для людського щастя, тому що людина має вже всю повноту своєї досконалості в Богові.

• Блаженство і Бог - одне і те ж.

• Бог вічний, а душі не існувало раніше її тіла. Бог незмінний, а в душі проходять зміни. Бог - це чиста діяльність, а душі притаманні страждання і муки

• Загальні поняття, роди (universalia) існують всюди і завжди. Колір взагалі вище окремого кольору. Людство вище окремої людини. Бог вище всякої окремої істоти.

• Бог називається неіснуючим не тому що йому не вистачає існування, а тому що він перевищує існуюче.

• Як може справжнє щастя витікати з багатства, коли для накопичення багатства приходиться терпіти муки?

• Ми повинні щиро любити інших задля їх власного блага, а не задля нашого.

• Щасливій людині потрібні друзі... і не для того, щоб мати з них користь, і не для того щоб захоплюватись ними, а для того щоб творити добрі справи для цих друзів.

Вчення

У 26 років Фома став магістром теології і викладав її в університетах Парижа. На той час Фома розробив вже в загальних рисах свою систему “покатоличеного” арістотелізму - томізму, як стали називати це вчення За іменем автора. Фома визнає відмінність між філософією і теологією, але вбачає її лише в методах досягнення результатів. Що ж до предмета, то він відрізняється у філософії і теології лише частково. Фома визнає, що деякі з догматів теології можуть бути доведені філософією / буття бога, безсмертя людської душі тощо).

Більшість догматів проте, не підвладні філософським засобам доведення, тому що вони “надрозумні”, тобто цілком раціональні з позиції “божественного розуму” який набагато переважає людський розум.

Фома тлумачить людину як неповторну індивідуальну істоту, що знаходить свій вияв у неповторності індивідуальної людської душі. Індивідуальність ця зберігається в безсмертній душі і після смерті тіла.

“Повна” субстанція людини потребує єдності душі і тіла, так само як і їх неповторності виявляє певну гуманістичну тенденцію в міркуваннях “ангельського доктора”.

За Аквінським є 5 доведень буття божого:

“Все, що рухається, має причиною свого руху щось інше”- це перше томістське “доведення” виходить із неможливості саморуху предмета, в результаті чого утворюється довгий ряд причин, серед яких остання - арістотелівський першодвигун, або бог.

Друге “доведення” виходить із арістотелівського поняття “продуктивної причини”. Так само як і в першому “доведенні”, міркування доводиться до існування первинної продуктивної причини”, яка і є богом. Третє доведення виходить з ідеї неможливості допущення випадкового характеру світу.

Оскільки світ існує, повинна існувати і якась абсолютна причина, якою може бути лише бог. Четверте доведення апелює до факту існування у світі різних ступенів якостей. Але ж мусить існувати і якесь абсолютне мірило, що визначає ці ступені і цим мірилом є бог.

П‘яте доведення виходить з арістотельського розуміння причинності як обов‘язково цілеспрямованої - Але якщо світ причинно зумовлений, то він і цілеспрямований, отже, має бути той, хто цілеспрямовує існування світу, тобто бог.

Фома Аквінський намагався поставити філософію на службу реглігії, між знаннями і вірою, доводячи можливість гармонії між ними, а також необхідність їх співіснування. Відповідно він розрізнив істини розуму і одкровення.

Для нього це були найвищі істини, які недоступні свідомості і можуть бути досягнені тільки через віру.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: ФОМА АКВІНСЬКИЙ ІТАЛІЙСЬКИЙ ФІЛОСОФ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок