Головна Головна -> Реферати українською -> Філософія -> Філософія «мистецтва життя » Г.С.Сковороди у свободотворчості як самотворенні

Філософія «мистецтва життя » Г.С.Сковороди у свободотворчості як самотворенні

Назва:
Філософія «мистецтва життя » Г.С.Сковороди у свободотворчості як самотворенні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,24 KB
Завантажень:
258
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат на тему:
Філософія «мистецтва життя » Г.С.Сковороди у свободотворчості як самотворенні


Термін «свободотворчість» має певну функціональну зручність, оскільки дозволяє більш вільно оперувати аспектами обох понять - свободи і творчості у різних контекстах, залишаючи «в дужках» ( якщо вдатися до гусерлівського терміну) смислове багатство кожного окремо.
На нашу думку, слід виокремити «свободотворчість» Г.С.Сковороди як автономну рису його філософування та життєвого шляху, та водночас як його самотворення, складову філософії «мистецтва життя», оскільки сучасні праці актуалізують історико - філософську проблему «відкритість буття», «віднайдення в текстах можливостей, не реалізованих авторами» [1,32]. віковічної потребу людства в свободі [Див.:2, 246], ціннісно - смисловому універсумі експлікації філософських смислів [Див.:3, 102].
Наша мета - деталізувати аспекти розуміння сковородинської «свободотворчості» через «практику себе» через наближення до трансцендентності, у свободі волі та здатності до екзистенційного вибору завдяки безмежному духовному простору «внутрішньої людини» : філософ багаторазово наголошував, зок рема, в «Іконі Алківіліадській», що тільки духовна людина вільна: у висоту, в глибину, в ширину літає без меж, прагнучи життєво- практично перебороти екзистенційну напругу, утворивши власне існування та тлі неповторної персональної та суспільно- історичної ситуації.[Див: 4,8 ]. Ці ідеї в подальшому спроектувалися і на світорозуміння О.Потебні, але у спеціально мовному аспекті, коли йшлося про те, що «всіляке розуміння слова є нове його творення » [Див.: 5, 69].
Засадничою складовою сковородинівської свободотворчості є зв’язок з трансцендентною сферою буття, у чому він продовжив традиції філософування українських книжників і полемістів XVII-XVIII ст.
Створення духовного універсуму переходу від «зовнішньої» до «внутрішньої» людини несе внутрішню розраду для Г.С. Сковороди як особистості. Так, у байці « Гній та Діамант» домінують роздуми про духовні перспективи вдосконалення людини, які несуть вищу за будь - яких умов існування у символічному світі мрій духовної культури.-Біблії [Див.6,22]; .
Підкреслюємо також його звернення до барокових пріоритетів мінливості настроїв, коли все відбувається водночас, у поєднанні непоєднанного через мовну умовність (одночасне вживання зворотів на « коли», «може», « краще сказати» «аби» в одному реченні) [Див. 6,103].
Духовний активізм та свободотворчість яскраво проявилися і у тій увазі, яка надавалась Г.С. Сковородою діалогізму як засобу виходу у «відкрите буття», де здобуває натхнення, насичується потенціалом творчого самотворення. Філософські пошуки гармонії часто- густо розглядались ним як єдність багатоманітності, зустріч протилежностей. Важливість спілкування як шляху осягнення злагодженого існування та, водночас, як спонукальної сили до свободотворчості , виявлено вже у самій назві твору «Діалог. Назва його – потоп зміїний», де є приписка - продовження -« розмовляють Душа і Нетлінний та Дух» тощо.
У просторі зазначеного відкритого спілкування важливе значення має віра 4,як розмова з трансцендентним.- «межа, і щит, і сила, і надія, і втіха, і мир» . В цьому контексті доречно згадати і визначення релігії Д.Чижевським як329 переживання, що обіцяє людині розв’язання «усіх парадоксій»,«архімедівський .7, 57пункт приложення сили поза світом».
Актуальною на даний час складовою свободотворчості є і свобода вільного вибору між добром і злом. Визнання ролі вищого начала як джерела творення, природи сущого, у першу чергу передбачає вироблення відповідної життєвої постави чинити відповідно до визначеної природи, однак творчо, оскільки пошук себе передбачає складний мисленнєвий процес -« блукання вільного духу » як життєвого акту.
Життєвий шлях Г.С. Сковороди був екзистенційно насиченим, а духовне наближення до Бога сковородинівської людини відбувалося у повсякденному існуванні, у духовній боротьбі «тут» і «зараз». Ось чому вважаємо найважливішим компонентом сковородинівської свободотворчості , насамперед «практику себе»- не боятися лише розмірковувати, а й втілювати переконання в реальному житті через постійну, надскладну духовну працю- напружену свободотворчість .

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Філософія «мистецтва життя » Г.С.Сковороди у свободотворчості як самотворенні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок