Головна Головна -> Реферати українською -> Філософія -> неоплатонізм

неоплатонізм

Назва:
неоплатонізм
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,54 KB
Завантажень:
264
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Вступ

Останньою великої і по-своєму епохальною філософською системою західної античності є неоплатонізм. Філософія неоплатонізму виникає в ІІІ н.е. і розвивається аж до початку VІІ в. Неоплатонізм зв'язаний, насамперед , з іменами Плотіна, Порфирія, Прокла і Ямвлиха. Характерно, що повернення до ідей Платона і потреба в їхньому переосмисленні виникають у період, коли античний спосіб філософствування підходить до кінцевого етапу, поступово уступаючи новому і радикально відмінному від нього, філософствуванню, що відправляється від християнського Одкровення. Неоплатонізм виникає на тлі широкого поширення еклектичних навчань , що намагаються сполучити в собі непоєднувані елементи древніх філософських систем.

Подібно тому , як стоїцизм був характерний для теоретичного світогляду Ранньої Римської імперії, так для Пізньої Римської імперії характерний неоплатонізм. Точніше, неоплатонізм виникає не в часи Пізньої Римської імперії, а небагато раніш, у проміжку між Ранньою і Пізньою імперіями, у неясний час, коли Рання Римська імперія майже що перестала існувати, а Пізня Римська Імперія ще не виникла . Інакше кажучи, він виникає у вакуумі між імперіями. Цей вакуум продовжувався півстоліття: з 235 р., з роки, коли був убитий солдатами останній представник династії Сєверов і до 284 р., коли влада у відновленній десятьма роками раніше Римській імперії жорстко взяв у свої руки Диоклетиан котрий ввів нову форму вищого правління по типі східних деспотій.

Основоположник неоплатонізму.

У це неясне п'ятдесятиліття, у часи солдатських імператорів, тоді, коли на імперію, крім готів, обрушилися племена франків , а в Єгипті блемиев, коли Галлія й Іспанія, а також східні провінції відпали від Рима, коли імператори Гордиан ІІІ і Валеріан були розгромлені персами, коли алемани загрожували Риму , і протікала творча діяльність основоположника неоплатонізму, Плотіна (204/205 -270 р.)

Плотін народився в римській провінції Єгипту в місті Ликополе. Він учився в ряду філософів, що його не задовольняли. Потім він потрапив до Амонію Саккасу. Плотін пробув учнем Амонію одинадцять років, а коли йому стало під сорок, те він набув бажання ознайомитися зі світоглядом персів, а якщо можливо, то й індійців, і примкнув до війська Гордиана ІІІ. Військовий похід, у якому брав участь Плотін, закінчився розгромом римлян. Але основоположникові неоплатонізму усе таки удалося врятуватися. Після того виявився в Римі , де заснував свою школу й очолював її протягом чверті століття , маючи в числі учнів - і сенаторів, і самого імператора Галлиена. Маючи на Галлиена великий вплив, Плотін просив про виділення йому території для реалізації соціально-політичного проекту Платона, для створення Платонополиса. Імператор було погодився, але здійсненню цього утопічного задуму перешкодили імператорські радники.

Плотін написав 54 опусу на різні теми. Він не претендував на оригінальність. На Плотіна вплинув Платон. На його світогляд також уплинули багато інших грецьких і навіть римських філософів, у тому числі Сенека й Аристотель.

Моністичний ідеалізм.

Плотін обґрунтовує своє ідеалістичне навчання через навчання про різні типи людей. Повсякденна людина занурена в чуттєво-практичне існування. Він весь у зовнішнім і речовому бутті, загублений і самопринижений у ньому . Для такої людини речі важливіше ідей, матеріальне важливіше ідеального . Для повсякденної низинної людини тіло важливіше душі, і він потішає своє тіло, анітрошки про душу не турбуючись . Уся діяльність душі такої людини обумовлена його перебуванням у тілі, цілком залежить від тіла. Але це тому, що душу такої людини заужена, адже він сам зробив її служницею тіла, і не більш того.

Інша, піднесена людина піднімається від нижчого стану існування до вищого його стану . Він переносить центр ваги свого буття з тілесного на щиросердечне. Він розвиває в собі здатності до сверхпочуттевого інтелектуального умоспоглядання, він звертається від зовнішнього світу в глибини своєї душі і знаходить там істину, спокій і безтурботність, що настільки недоступні низинній людині. Піднесена людина відвертається від почуттєвої краси, нехтує її і шукає красу щиру . Насамперед , він здатний побачити те, що не бачить низинна людина: красу чесноти , розсудливих дій, добрих удач, красу величі характеру, справедливості серця і т.п. На цій ступіні людського буття душу у своїй діяльності усе ще перебуває в тілі, але вона від тіла незалежна.

Цю відносну незалежність душі від тіла піднесеної людини Плотін обґрунтовує ідеєю про передіснуванні душі. Ця душа споглядала і чеснота , і справедливість, і саму красу в чистому виді як щось зовсім ідеальне , як ідею. Від того вона і здатна довідатися все це в заземленій і приватній , конкретній формі існування.

Структура світової системи.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: неоплатонізм

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок