Головна Головна -> Реферати українською -> Філософія -> Скачати реферат: Особливості філософського підходу до проблеми людини

Особливості філософського підходу до проблеми людини / сторінка 4

Назва:
Особливості філософського підходу до проблеми людини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,60 KB
Завантажень:
184
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
У суто антропологічному смислі людська природа поодинокого індивіда від початку є культурно оформленою, оскільки поза межами культури немовля навіть не виростає. Тобто зоологічно Homo sapiens sapiens реалізується лише в полі культури, поза культурою новонароджений не тільки не стає sapiens, але й homo. Таким чином, впродовж тривалого доведення людської особи до її антропологічної завершеності (як у онтогенезі, так і у філогенезі) культура органічно вростає в природну тілесність людини, упредметнюється в ній і входить в її натуру. Тут індивід є здебільшого об’єктом творення і трансформації. В чистому вигляді у людини нема нічого неокультуреного, починаючи з тілесності й закінчуючи ментально-емоційним змістом, і сформований індивід постає перед нами готовим до суспільного життя.

Наступний культурний шар - це своєрідне “super-ego”(“зверх-Я”) людства, світ культурних форм (мистецтво, різні види знання, соціальні норми, цінності, засоби спілкування і суспільної діяльності), в яких індивід є суб’єктом творення і споживання. Цей шар своєрідно взаємодіє з першим: відшліфовані впродовж довгого часу культурні здобутки переходять з другого шару у виховні механізми антропологічного розвитку осіб, а інші надбання культури підтримують досягнутий рівень соціальності. Разом вони до певної міри характеризують природу (вже й як “соціальну сутність”) людини. В кризових суспільних умовах другий культурний шар стає найбільш вразливим, менш захищеним, і тоді на “поверхні” фіксується прояв людської природи першого, нижчого ступеня, яка, втім, не є чимось цілком первісним, “невинно” природним і обов’язково “злим”. Якщо хто схиляється до думки про одвічне чисто природне “зле начало” в людині, то чи не слід було б йому спочатку замислитись: а може не треба упереджено й надто емоційно жалітися на “злиденну” природу людини, і чи не пошукати корені її вад, якщо вони вже такі помітні, найперше у “вивихах” культури і у стані сучасної цивілізації. Варте уваги й те, що при визначенні соціальної політики слід уникати ризику випробовувати на міцність культурні шари людської природи, пускаючи маси людей шляхами крайніх поневірянь.

Якщо погодитися з цією гіпотезою, то можна зробити висновок про недоречність посилань на існування якоїсь чистої, відокремленої від культури природи людини на кшталт абсолютно первинної біологічної інстанції, що лише випадково взаємодіє з культурою. Коли філософія (чи то філософська антропологія, чи якась нова форма “наукової” філософії) буде й надалі заклопотана пошуками такої єдино адекватної людської сутності (природи) безвідносно до розвитку культури, то таке заняття все більше буде виглядати анахронізмом, а будь-які філософські дефініції людини в цьому напрямку приречені на обмеженість і в змістовному, і в історичному аспекті. Філософія віднайде своє місце і роль у вивченні людини при поєднанні її раціонально-критичної вільної думки зі спеціально-науковими дослідженнями. Що ж стосується наукового пошуку “природи людини” в її зв’язку з культурою, то тут прикладом можуть бути дослідження французького автора Едгара Морена.1 (1Див.: Морен Э. Утраченная парадигма: природа человека//Философская и социологическая мысль. 1995, №5-6.) Він переконаний, що виникнення культури зумовлене біологією людини і ключем до природи людини є культура, і навпаки - існування культури передбачає не тільки один розвинутий мозок, але і всю “еволюційно високорозвинену біологічну істоту”. У цьому ж напрямку йдуть і думки сучасного англійського історика науки Роджера Сміта, який вказує: “Здається, суперечки між біологією (або спадкоємністю) і культурою (або середовищем) у своїй основі хибні. Наша конкретна “природа” формується у результаті розвитку людини в специфічній історичній культурі.”1 (1Смит, Роджер. Человек между биологией и культурой//Человек. 2000. №1. С. 25.)

Звертаючись ще раз до можливого питання “То яка ж все таки природа (чи то сутність людини)?”, наголосимо: людина є соціально-культурною формою буття біологічної істоти виду Homo sapiens.

Підкреслена попереднім викладом єдність біологічного й соціального в людині не знімає з обговорення проблеми співвідношення між собою цих сторін єдиного комплексу. Її можна обговорювати з різних боків, напр., з боку наявності біологічних резервів людини для забезпечення тенденцій соціального розвитку і тих вимог, що ставляться в цьому відношенні перед людиною. Склалась думка, що для соціального вдосконалення людини нема значних біологічних перешкод, а є тільки біологічні параметри (пороги) можливого, які пов’язані з небезпекою для життя й здоров’я і які тільки частково знімаються технічними засобами для запобігання втрати життя або здоров’я. Інший бік вказаної проблеми стосується наявності в людині генетично успадкованого в аспекті норми й патології та його відношення до соціально-культурних умов людського життя.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему: Особливості філософського підходу до проблеми людини

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок