Головна Головна -> Реферати українською -> Фізика -> Електрон як елементарна частинка електричного заряду

Електрон як елементарна частинка електричного заряду

Назва:
Електрон як елементарна частинка електричного заряду
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,92 KB
Завантажень:
129
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
ПЛАН

1. Поняття електрону

2. Особливості відкриття електрону

Список використаної літератури

1. Поняття електрону

Електрон (англ. electron, нім. Elektron) - стабільна, негативно заряджена елементарна частинка, що входить до складу всіх атомів. Має найменший електричний заряд (е= — 1,6021892(46)10-19 кулон) і найменшу масу (маса спокою) дорівнює 9,109554(906)×10−31 кг.

Електрон належить до родини лептонів, має заряд −1, спін 1/2.

Античастинкою для електрона є позитрон.

Завдяки напівцілому спіну електрон є ферміоном, і підкоряється статистиці Фермі-Дірака.

Рух Е. описується рівняннями квантової механіки. Е. — хімічно активна складова атома, де вона пов'язана з електропозитивним ядром силами електростатичного притягання.

У квантовій теорії кристалів електрон це певна квазічастка із характерними для даного кристалу властивостями, зокрема законом дисперсії, ефективною масою й т.д.

Поряд із делокалізованими електронами, які мають певний квазі-імпульс і рухаються вздовж усього кристалу, існують електрони, локалізовані на допішках чи дефектах кристалічної гратки.

Електронами зони провідності та дірками у валентній зоні визначається провідність матеріалів.

Електрон (рос. электрон, англ. elektron, нім. Elektron)

1. Стара грецька назва бурштину (рос. янтарь).

2. Сплав магнію з алюмінієм, цинком або марганцем, що відзначається міцністю і пластичністю.

3. Сплав золота і срібла для ювелірних виробів.

2. Особливості відкриття електрону

Існування найдрібніших частинок, що мають найменший електричний заряд доведено багатьма дослідами. Електричний заряд одна з основних властивостей електрона. Не можна собі уявити, що цей заряд можна “ зняти” з електрона, вони невіддільні один від одного.

Електрон частинка з найменшим від’ємним зарядом.

Маса електрона м =9,1*10-31 кг.

Заряд електрона е=1,6 *10-19Кл.

Перенесення заряду – це перехід з одного тіла на інше. Щоб уявлення про заряд електрона зробити наочнішим, зазначимо, що коли в провіднику сила струму дорівнює 1А, тобто за 1с

переноситься 6,288 *10 18 електронів. Через лампочку потужністю

60 Вт при напрузі 120 В за секунду проходить 3,144 *1018 електронів!

Мимоволі виникає запитання, наскільки можна вірити наведеним числам. Що це – сміливе припущення чи результат дійсних вимірювань ? Якщо вимірювань, то ким, коли і як ці вимірювання зроблені.

Історія електрона починається з другої половини 19 ст.,коли англійський фізик Фарадей установив закон електролізу. Розкладання хімічних сполук під дією електричного струму було відоме ще до Фарадея. Саме слово “електроліз” він увів, так само як і терміни “електроліти” для розчинів кислот, солей, лугів і основ, “електроди “ для полюсів, підводять до рідини струм, “іони” для частинок, на які розпадається розчинена речовина. Зазначимо, що слово “іон” грецьке, в перекладі означає “подорожній”, “мандрівник”. Розкладання електролітів на іони – електролітична дисоціація – зумовлюється не електричним струмом, а тим, що вода має властивість у 81 раз послаблювати притягання між іонами в кристалічній решітці хімічних сполук.

Наша основна мета – з’ясувати, як зародилася думка про існування електронів. Власне кажучи, на цю думку наштовхує вже закон електролізу, встановлений Фарадеєм.

Закон електролізу формулюється так: маса речовини, яка виділяється на електроді за час t під час проходження електричного струму, пропорційна силі струму і часу: m=klt, де k- коефіцієнт пропорційності, що залежить від природи речовини.

У 1879 р. Уільям Крукс прочитав перед Лондонським Королівським товариством доповідь під заголовком “Молекулярна фізика при великих розрідженнях”. У цій доповіді він показав, що коли відкачати повітря в трубці з впаяними електродами, то в трубці на протилежному до катода кінці при високій напрузі виникає зеленувате світіння скла – фосфоресценція. Якщо позитивний полюс впаяти в інше місце, то світіння все одно виникає на кінці протилежному до поверхні катода, ніби від катода йде потік проміння в прямому напрямі (катодне проміння).Розміщуючи на шляху катодного проміння металевий екран, наприклад: у вигляді зірки, можна дістати тінь його в зеленувато-фосфореціюючій ділянці трубки; це ще більше підтверджує прямолінійність катодного проміння.

У Кембриджі працював один з найвидатніших фізиків 19 ст. Джозеф Джон Томсон. Він ретельно дослідив катодне проміння.

Визначні в історії фізики досліди Томсона на відхилення катодного

Проміння в магнітному або електричному полі показали, що катодне проміння – це пучок швидких електрично заряджених частинок. Томсону довелося довести, що заряд цих частинок тотожний елементарному заряду, виявленому Фарадеєм у дослідах з електролізу. Отже, катодне проміння – це потік заряджених частинок-електронів. Оскільки електричний струм має магнітні властивості, то природно, що електрони, які летять в трубці,відхиляються під впливом магніту. Електричне поле також діє на заряджену частину.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Електрон як елементарна частинка електричного заряду

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок