Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> Голубович В.О. - керівник уряду Центральної Ради у 1918 році (1885 – 1939) (керував урядом: січень–квітень 1918 р.)

Голубович В.О. - керівник уряду Центральної Ради у 1918 році (1885 – 1939) (керував урядом: січень–квітень 1918 р.)

Назва:
Голубович В.О. - керівник уряду Центральної Ради у 1918 році (1885 – 1939) (керував урядом: січень–квітень 1918 р.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,18 KB
Завантажень:
179
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Голубович В.О. - керівник уряду Центральної Ради у 1918 році
(1885 – 1939) (керував урядом: січень–квітень 1918 р.)


Народився в лютому 1885 р. у с. Молдавка Балтського повіту Подільської губернії в родині священика. Після закінчення духовної семінарії навчався у Київському політехнічному інституті, який закінчив у 1915 р. Здобув фах інженера-залізничника. У березні – листопаді 1915 р. працював помічником начальника дистанції ст. Куп’янськ (нині у Харківській обл.). В 1916–1917 рр. – начальник відділення водних, шосейних і ґрунтових шляхів Румунського фронту.
Політична діяльність В. Голубовича розпочалася в 1903 р., коли він став членом РУП. У 1905 р. за участь у революційному русі його притягають до адміністративної відповідальності. Навчаючись у Київському політехнічному інституті, він у червні 1912 р. приєднується до Київської групи українських есерів, а від лютого 1913 р., за його словами, стає членом цієї підпільної організації .
Навесні 1917 р., перебуваючи на службі у залізничному відомстві Румунського фронту, В. Голубович створив осередок УПСР серед залізничників Одеського вузла, став чільним членом, а потім і головою Одеського комітету УПСР. Водночас – він активний діяч Одеської української громади, від імені якої у квітні 1917 р. звертається до російського Тимчасового уряду з вимогою територіальної автономії України.
Відзнакою суспільно-політичної діяльності В. Голубовича стало обрання його гласним Одеської міської думи, потім – товаришем голови, а також членом Всеросійських та Українських Установчих зборів. На II з’їзді УПСР його вводять до складу членів ЦК УПСР, кооптують до ЦР, обирають членом Малої ради.
Активна участь у партійному житті УПСР стала однією з поважних причин висунення його кандидатури від імені фракції партії у ЦР до складу першого українського уряду – Генерального секретаріату. На засіданні Малої ради 15 липня 1917 р. В. Голубовича затверджують на посаді генерального секретаря шляхів. Однак, за його словами, він зумів приступити до своїх обов’язків лише у жовтні, тому що до того часу працював на Румунському фронті.
Внаслідок чергових перемін у складі Генерального секретаріату 30 жовтня 1917 р. В. Голубовича призначають генеральним секретарем торгівлі й промисловості. У подальшому йому, як й іншим керівним діячам Генерального секретаріату, доводиться впровадити у життя непопулярні у соціалістичних колах заходи. Ідеться про те, що від імені генеральних секретарів військових справ (С. Петлюра), праці (В. Михайлов), торгівлі і промисловості (В. Голубович) була видана низка наказів і розпоряджень
про унормування економічного життя в Україні, порушеного і дезорганізованого війною та революцією. Зокрема, фабрично-заводським комітетам промислових підприємств під загрозою притягнення до воєнно-польових судів заборонялося встановлювати контроль за виробництвом, а власникам підприємств надавалися усі права і повноваження стосовно організації виробництва. Пізніше, виправдовуючи свою позицію, В. Голубович на допитах у 1920 р. пояснював, що справа була не в «пристосуванні до буржуазних і капіталістичних груп і партій», а в необхідності «наладнати мирне виробництво і пустити його в хід» .
Крутим зворотом у житті В. Голубовича стало призначення його у другій половині грудня 1917 р. членом, а потім головою української делегації на мирних переговорах у м. Брест-Литовський (нині Брест, Білорусія) з представниками Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії й Туреччини. Саме він вручив цим представникам ноту Генерального секретаріату УНР із заявою про незалежність України від Росії в міжнародних справах.
Їдучи до Брест-Литовського, В. Голубович, за його словами, розумів свої завдання таким чином:–
домогтися заключення миру, щоб по можливості уникнути неминучої окупації німцями та австрійцями України; –
забезпечити відновлення і налагодження транспорту; –
сприяти відновленню фабрично-заводського виробництва і забезпеченню української армії усім необхідним для боротьби з будь-яким ворогом України .

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Голубович В.О. - керівник уряду Центральної Ради у 1918 році (1885 – 1939) (керував урядом: січень–квітень 1918 р.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок