Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ

НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ

Назва:
НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,60 KB
Завантажень:
149
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
УДК 324.01
НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ
Статтю присвячено проблемам застосування наукової методології при дослідженні виборчого процесу.
The article is devoted to problems of use of scientific methodology at research of selective process.
Метод (грецьк. methodos - буквально: "шлях до чого-небудь") у найбільш загальному розумінні - спосіб досягнення мети, певним чином впорядкована діяльність.
Методологією науки є сукупність пізнавальних засобів, підходів і принципів, правил і норм, інструментів і процедур, що забезпечують взаємодію суб'єкта пізнання з пізнаваним об' єктом для вирішення поставленого дослідницького завдання. Отже, методологія політичної науки - це сукупність пізнавальних засобів, підходів і принципів, правил і норм, інструментів і процедур у політичному пізнанні, пов' язана з вірною постановкою проблем і вибором адекватних підходів, трансформацією методологічних принципів і вимог у систему конкретних операцій і процедур. За багато років свого існування політична думка пройшла досить тривалу еволюцію в галузі методології й методів політологічних досліджень.
З позицій концепції соціокультурної детермінації наукового пізнання основи науки є складними утвореннями, найважливіші компоненти яких - наукова картина світу, ідеали й норми наукового пізнання та філософські основи науки [1, c. 188]. Специфіку наукової картини світу виражає методологічний підхід, що орієнтує суб'єкта політичного пізнання щодо характеру досліджуваної політичної реальності. А специфіку ідеалів і норм наукового дослідження виражає підхід, що орієнтує суб' єкта політичного пізнання відносно способів дослідження політичної реальності.
Відносно характеру політичної дійсності існує пара протилежних підходів: реалізм і номіналізм. Відносно способів пізнання політичної дійсності також існує пара протилежних підходів: емпіризм і нормативізм.
Реалізм у політичній науці веде свій родовід від Платона й Аристотеля, які стверджували природне походження держави й, відповідно, суспільну, політичну природу людини. Людина в реалізмі розглядається, насамперед, як представник тієї чи іншої спільноти (класу, нації, держави), характер буття якої задає основні риси її існування. Тим самим реалізм, абсолютизуючи ціле з редукуванням особливого, індивідуального в політиці, орієнтується на вивчення специфіки буття цілісних утворень: держави, різних інститутів, організацій тощо.
Номіналізм у політичній науці, що веде свій родовід від давньогрецьких "атомістів", з апологетикою частини, на противагу цілому, і "софістів", з "людиною як мірою всіх речей", проголошує, що загальне є лише сумою окремого і не має реального онтологічного змісту. Інакше кажучи, номіналізм стверджує, що тільки людина в політиці має онтологічний статус. Звідси - специфіка номіналізму в методологічному " інди-відуалізмі" та відповідній йому орієнтації на дослідження особливостей політичного поводження індивідів.
Нормативізм, або нормативний підхід, у політичній науці виходить із пріоритету розуму людини стосовно чуттєвих форм пізнання. Згідно з Платоном, зміст політики у своєму граничному вигляді полягає в ідеї блага, що міститься у світі "ейдосів", тому для її пізнання слід звернутися саме до цього, ідеального, світу. З огляду на це, нормативний підхід передбачає, використовуючи інструменти пізнання, здатність вийти за рамки чуттєвого сприйняття, розкриття ідеальної сутності політики й наступне теоретичне реконструювання політичної реальності відповідно до її ідеального змісту.
Емпіризм, або емпіричний підхід, що з'явився в соціально-політичних дослідженнях лише в середині XIX ст. з появою соціології О. Конта, навпаки пріоритет у політичному пізнанні віддає винятково чуттєвим формам пізнання. Стверджуючи, що наші знання виникають з даних, які постачаються нашими органами відчуттів, і, отже, ми ніколи не можемо знати більше, ніж дозволяють нам наші відчуття, емпіризм відмовляє у зв' язку з реальністю всіляким умоглядним, спекулятивним судженням. Звідси виняткова увага емпіричного підходу до способу побудови теорій лише на основі емпіричних фактів і до їхньої перевірки досвідом (процедури "верифікації" й "фальсифікації").

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок