Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У ВІЙСЬКОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА НАЦІОНАЛЬНА МЕНТАЛЬНІСТЬ

ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У ВІЙСЬКОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА НАЦІОНАЛЬНА МЕНТАЛЬНІСТЬ

Назва:
ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У ВІЙСЬКОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА НАЦІОНАЛЬНА МЕНТАЛЬНІСТЬ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,94 KB
Завантажень:
28
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Однією з важливіших проблем становлення української державності є будівництво сучасної воєнної організації суспільства. Вона привертає увагу не тільки військових теоретиків і практиків, а й широке коло громадськості. Це зумовлено тим, що проблема пов’язана з вирішенням загальнодержавних питань безпеки України як самостійної держави.

Системний підхід до вирішення проблеми будівництва воєнної організації передбачає урахування особливостей національної ментальності українського народу. Це дозволить створити теоретичну основу для всебічного розкриття воєнної організації як соціокультурного феномену, її розбудови відповідно до національного менталітету.

Воєнна організація сучасної держави дуже складна, багаторівнева та багатофункціональна система. Розглядаючи її, дослідники звичайно виділяють три основні підсистеми: по-перше, це – воєнна сила держави, до її складу входять Збройні Сили України, Служба безпеки України, внутрішні війська, органи та підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Прикордонні війська України, військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони України, інші збройні формування, створені згідно з Конституцією України; по-друге, це – матеріально-технічна база будівництва, підготовки та застосування воєнної сили, тобто сукупність елементів держави, що забезпечують функціонування та розвиток воєнної організації; по-третє, це духовний потенціал. Він поєднує широкий спектр соціальних, психологічних, моральних, етичних явищ, котрі синтезуються в нормах суспільного життя, національному характері, традиціях народу, його історичній пам’яті, національній ментальності, у відношенні суспільства до військової служби, військовому обов’язку, військової професії, захисту своєї Батьківщини.

Спільна, скоординована діяльність усіх елементів військової організації спрямована на вирішення специфічного, надзвичайно важливого, необхідного для стабільності та прогресивного суспільного розвитку завдання – захисту національних інтересів держави.

Захист інтересів держави може здійснюватися на підставі певних закріплених за військовою організацією Конституцією України та Концепцією національної безпеки України функцій. Їх можна класифікувати на зовнішні та внутрішні, основні та неосновні, загальні та специфічні.

Зовнішні та внутрішні функції військової організації суспільства визначаються у відповідності до джерела загрози суспільству. До зовнішніх функцій належать: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості її кордонів, протидія іншим зовнішнім загрозам воєнного характеру, зміцнення воєнно-політичної стабільності в регіоні й у світі, захист законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб.

До внутрішніх функцій відносяться: захист конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, боротьба з організованою злочинністю та тероризмом, забезпечення захисту населення на випадок катастроф, стихійного лиха, небезпечних соціальних конфліктів, епідемій, забезпечення внутрішньої політичної стабільності в країні.

Основні та неосновні функції військової організації визначаються на підставі рівня повноважень військових формувань у справі захисту національних інтересів. Основними є такі функції, які визначають основне призначення того чи іншого формування і яким підпорядкована вся їх діяльність. Також до основних функцій Збройних Сил належать: зміцнення воєнно-політичної стабільності в регіоні і у світі, протидія іншим зовнішнім загрозам воєнного характеру.

Неосновні функції не визначають основного призначення військового формування, не регламентують його діяльність, носять другорядний характер: можуть виконуватись тільки в разі нагальної необхідності та надзвичайних ситуацій, у випадку, якщо вони не суперечать виконанню основних функцій або збігаються з ними.

Взагалі традиційно на Збройні Сили покладалися зовнішні функції, які завжди вважалися для них основними. Виконання Збройними Силами внутрішніх функцій розцінювалось як порушення демократичних принципів суспільства або засіб політичного панування та соціального пригноблення. Тому основні функції тих чи інших військових формувань закріплюються і чітко регламентуються вищими законодавчими актами держави. Наприклад, стаття 17 Конституції України визначає: “Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості покладається на Збройні Сили України”.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У ВІЙСЬКОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА НАЦІОНАЛЬНА МЕНТАЛЬНІСТЬ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок