Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> Поняття свободи в політичній філософії та філософії права й. Г. Фіхте

Поняття свободи в політичній філософії та філософії права й. Г. Фіхте

Назва:
Поняття свободи в політичній філософії та філософії права й. Г. Фіхте
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,90 KB
Завантажень:
169
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Й. Г. Фіхте – один із чотирьох великих німецьких мислителів, які сформулювали власну філософську систему. У цій статті акцент зроблено на тих її аспектах, які мають певні політичні й правові тональності. Мова йде про систему, яку Й.Г.Фіхте охарактеризував як “першу систему свободи”.

Ключові слова: німецький класичний ідеалізм, Французька буржуазна революція, політичні права людини, свобода.

Німецький класичний ідеалізм, без сумніву, – глибоко досліджене філософське вчення, представлене І. Кантом, Й. Фіхте, Ф. Шеллінгом, Г. Геґелем, Л. Феєрбахом. Філософська спадщина Й. Фіхте вже за його життя привертала до себе увагу філософів, які в побудові власних систем брали її за основу й критично осмислювали в історико-філософських дослідженнях (насамперед Г. Геґель і Ф. Шеллінг), оцінюючи дане вчення як необхідне в розвитку німецького ідеалізму. Правда, не можна заперечити й іншої думки щодо творчості відомого німецького мислителя. Певний час учення Фіхте вважалося проміжним етапом від філософії І. Канта до філософії Г. Геґеля (марксисти) – у кращому випадку, у гіршому – творчістю, що не заслуговує на увагу взагалі (Б. Рассел, К. Поппер). Починаючи з другої половини XIX ст., зацікавленість творчістю Й. Фіхте зростає. Вагомий внесок у дослідження філософії Й. Фіхте зробили такі відомі історики філософії, як К. Фішер і В. Віндельбланд. Виклад К. Фішером учення Й. Фіхте за своєю повнотою не втратив свого значення і є чи не найкращим сьогодні. Такий відомий німецький філософ, як Д. Генріх, вважає, що творчість цього мислителя можна вважати вершиною сучасної філософії. Здобутки Фіхте у філософії багатогранні, але одним з головних чи кардинальних понять у його творчості є поняття свободи, а що стосується обґрунтування цього поняття, то Фіхте не має рівних.

“Моя система є першою системою свободи”, – так висловлюється мислитель у творі “Основи загального науковчення”. Проблему свободи Й. Фіхте розглядав у дусі ідей Просвітництва, підкреслюючи, що зростання свободи йде поряд з нагромадженням знання: “знання в своїй внутрішній формі і сутності є буття свободи”. Мислитель вважає, що осягнення свободи як вищої цінності, а тим паче її реалізація приходить до людини в певних історичних умовах, на певному ступені суспільного розвитку. Отже, свобода для Й. Г.Фіхте є невід`ємною від знання, і її реалізація можлива лише при достатньо високому його рівні, розвиненій духовній культурі. Фіхте розрізняв свободу справжню (нім. Іchheit – абсолютне “я”) і порожню. Перший акт свободи – твердження “я єсмь”. Справжня свобода – це свобода в чистому вигляді. Реалізація свободи можлива лише сумісно з іншими людьми, у співпраці з ними, - не випадково філософія права ще з часів Гуго Гроція була вченням про першопричини вільної дії людей, про межі й умови такої дії [1, с. 67].

Можливість реалізації свободи мислитель обговорює у філософії права. Одне з головних питань науки про право звучить так: “Чи можлива спільнота вільних істот як таких?” Це питання власне у такому формулюванні було надзвичайно актуальним у час Французької буржуазної революції. Й. Фіхте дотримувався ідеалів Французької революції – свободи, рівності, справедливості, він абсолютно поділяв просвітницьке переконання в тому, що наступна епоха встановить царство розуму; наголошував на великому значенні Французької революції “для всього людства”, кваліфікуючи її як “багату ілюстрацію на тему права і гідності людини” [2, с. 130].

Варто зазначити, що з часу виходу у світ першого варіанту “науковчення” (1794 р.) політичні погляди Й. Фіхте (так само, як і філософські) весь час коректуються. 1800 рік став межею у творчому розвитку мислителя. Починаючи з цього періоду переглядаються основні положення етики, правова теорія, учення про державу; суттєво зміщаються акценти в розумінні свободи; твориться філософсько-історична концепція, що песимістично оцінює тогочасний стан людства, посилюється критика Просвітництва з його індивідуалістичною установкою [1, с. 90].

Важливим кроком на шляху до перегляду науковчення Й. Фіхте є розгляд свободи як головної цінності в його “Філософії моральності” (1798 р.). До того часу, допоки бажання й природні здатності індивіда визначають його вчинки, його максимою є не закон свободи, а закон природи, тобто егоїзм. Проте індивід може побороти власний егоїзм і звільнитися від нього. Здавалося б, проблема розв`язана, але ні – мислитель заявляє, що стан, при якому людина є сама собі законом, не завжди є моральним станом. Отже, недостатньо звільнитися від законів природи – потрібно ще вміти підкоритися вищому закону.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Поняття свободи в політичній філософії та філософії права й. Г. Фіхте

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок