Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> Поняття „національна ідентичність” і „національна ідея” в українському термінологічному просторі

Поняття „національна ідентичність” і „національна ідея” в українському термінологічному просторі

Назва:
Поняття „національна ідентичність” і „національна ідея” в українському термінологічному просторі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
32,72 KB
Завантажень:
129
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
Відповідно до традиції соціального конструктивізму, основи якої започаткували у 60-х роках ХХ століття П. Бергер та Т. Лукман, понятійні визначення соціальної реальності спроможні справляти на неї зворотний вплив. З цією тезою можна погоджуватися чи ні (кількість прихильників і опонентів у соціального конструктивізму приблизно однакова), але не можна не бачити очевидного: розмитість деяких основоположних понять не лише серйозно утруднює пізнавальний процес, але й створює в суспільстві додаткові осі напруги. Політичні уподобання людей і, відповідно, їхню поведінку формують не лише об'єктивні інтереси, але й суб'єктивні уявлення про норму і відхилення від неї. Поняття й терміни можуть бути знаряддям політичної мобілізації і конструювання конфліктного політичного простору – навіть у тому разі, коли самі політичні актори не ставлять перед собою такої мети. Логіка невіддільності соціальної реальності від її понятійних визначень спрацьовує сама собою.

Зазначене стосується двох базових понять соціогуманітарних наук – "національна ідентичність" і "національна ідея", глибоко закорінених в історичні пласти свідомості. Вони постійно фігурують у політичному дискурсі. Полісемантичність терміну "нація", від яких вони походять, допускає досить широкі трактування їхнього національного компоненту. Багато хто вже просто не помічає лінгвістичної пастки, створеної традиційним нерозрізненням понять "нація" і "народ" при перекладі на українську мову терміну, що сягає латинського natio.

Дві основні лінгвістичні традиції у застосуванні поняття "нація" склалися ще у ХVІІІ столітті. В одній цей термін асоціювався з поняттями "держава", "громадянство" і означав певну територіальну політичну спільноту. В другій акцент робився на етнічних і культурних особливостях, а сама спільнота поставала як мовно-культурна. Згодом ці підходи дедалі більше поляризувалися. Сьогодні прикметник "національний" має зовсім різне смислове навантаження у словосполученнях типу "національні інтереси" та "національна політика". Але тут ми, принаймні, маємо справу з усталеними термінами, зміст яких не потрібно розшифровувати. Що ж до понять "національна ідентичність" та "національна ідея", то у цьому випадку смисли цілковито залежать від уподобань, здебільшого політичних. Інколи доводиться проводити доволі складний аналіз дискурсів, щоб зрозуміти, етнічний чи загальногромадянський зміст в ці поняття вкладається.

Нечіткість у застосуванні етнічної термінології увійшла у звичку. Не випадково фахові енциклопедії подеколи наводять поруч кілька різних статей на теми націоналізму чи національної ідеї, посилаючись при цьому на термінологічну невизначеність понять "нація" і "народ" в основних європейських мовах. Але не варто забувати, що у більшості країн Європи та в США період формування націй співпав з періодом становлення національних держав, і збіг цих двох понять сприймався, як норма.

Зовсім в іншому руслі розвивався такий процес в Україні. Тут формування нації відбувалося в умовах багатовікової бездержавності, ускладненої розчленованістю території. Оскільки єдино можливим важелем прискорення цього процесу була культурна мобілізація, з українською нацією ідентифікувала себе зовсім невелика частина населення. Наступні катаклізми (громадянська війна, тривалий період панування тоталітарної диктатури) не сприяли формуванню національної ідентичності на основі співгромадянства і водночас утримували поняття національної ідеї у вузьких рамках етнічності. В СРСР поняття "національний" дедалі більше розмивалося. У сфері політики воно застосовувалося лише в контексті "національні республіки", хоч насправді ті „республіки” були не національними, а територіальними утвореннями.

Після розпаду СРСР сфера застосування термінів із означенням "національне" значно розширилася. Коли говоримо про національну державність, національну безпеку, національні інтереси, маємо на увазі загальногромадянські цінності. Проте, як і раніше, смислове навантаження основних термінів, що окреслюють систему соціокультурних і духовних координат, лишається розмитим. Зрештою, соціальні конструктивісти поставили під сумнів і саму доцільність застосування поняття нації як операційної академічної дефініції. Наприклад, "забути про нації в ім'я народів, держав і культур" закликає провідний російський етнолог В. Тишков [1]. Подібні заяви сприймаються як емоційний курйоз – адже не так легко відмовитися від основоположного поняття цілого ряду наук і домінанти етнополітичного дискурсу. Але що справді необхідно робити – це якомога чіткіше окреслювати термінологічні межі понять із прикметником "національний". Особливо в тих складних випадках, коли розмитість легко перетворює їх на об'єкт політизації та різних маніпуляцій.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Реферат на тему: Поняття „національна ідентичність” і „національна ідея” в українському термінологічному просторі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок