Головна Головна -> Реферати українською -> Політологія -> Органічне вчення про державу та соціальний дарвінізм Герберта Спенцера

Органічне вчення про державу та соціальний дарвінізм Герберта Спенцера

Назва:
Органічне вчення про державу та соціальний дарвінізм Герберта Спенцера
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,41 KB
Завантажень:
49
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Герберт Спенцер (Spencer), 1820-1903, - найбільш самобутня і суперечлива постать в англійській суспільно-політичній думці XIX ст. Будучи інженером-залізничником, він самостійно осягнув суспільні науки, психологію і біологію, ставши одним з творців сучасної соціології, творцем органічної теорії держави. Його найвизначніші праці - "Індивід проти держави" (1885) і "Система синтетичної філософії" в десяти томах (1862-1893). Спенцер досить рано розпочав активну політичну діяльність. Уже в 1842р. у журналі "Нонконформіст" (періодичному органі Союзу за загальне виборче право) було опубліковано 12 статей, в яких він обгрунтував вимогу відокремлення церкви від держави і обмеження державного втручання в інші сфери суспільного життя. У цих статтях, об'єднаних під назвою "Про належну сферу державного управління", викладені в зародковому стані основні ідеї політичної філософії Спенцера, який заявив себе принциповим противником втручання держави в економіку та суспільне життя. Він стверджував, що, "коли вимогою лібералізму в минулому було визначення меж королівської влади, то вимогою сучасного лібералізму є обмеження влади парламенту". Поділяючи ряд ідей лібералізму та позитивізму, Спенцер разом з тим використовує у своїй теорії концепцію природних прав, які є основою регулювання відносин у суспільстві. Уже у першій своїй теоретичній праці "Соціальна статика" (1851) мислитель висунув головну ідею своєї політичної філософії, суть якої полягала в існуванні природного закону, що передує виникненню держави. Це "закон рівної свободи", дія якого спрямована на реалізацію кожним індивідом своїх здібностей у прагненні до поставленої мети. Свобода є тим первинним природним правом людини, яке існує до державності і на якому базується вся система громадянських прав у державі - політично організованому суспільстві. Ці "вторинні", громадянські права, за Спенцером, охоплюють широкий спектр особистих свобод і майнових прав, а саме: право на фізичну недоторканість, на свободу руху та пересування, на користування природними ресурсами, на власність, на репутацію, на дарування і спадкування, на свободу обміну і договору, свободу промислової діяльності, свободу переконань і віросповідання, слова і публікацій. Суспільство, за Спенцером, не створює навіть цих "вторинних" прав. Усі вони за своїм походженням природні і належать людині незалежно від політично організованого суспільства і діяльності законодавця. Суспільство, організоване в державу, тільки визначає їхню юридичну форму і забезпечує захист, необхідний з огляду на природний ріст населення, зростання залежності людей один від одного і зумовлені цим "перешкоди" у користуванні природним правом "на рівну свободу". Саме поняття свободи в умовах політично організованого суспільства ставиться філософом у залежність від забезпечення свободи окремих його членів. Він стверджував: "Кожен вільний робити все, що захоче, за умови, що він не порушує рівної свободи іншого". Треба зазначити, що вчений в "Соціальній статиці" заперечував правомірність приватної власності на землю, оскільки територія настільки обмежена, що приватне володіння позбавило б інших рівної свободи володіння нею. Це єдине обмеження права приватної власності і всі інші її форми повинні бути належно юридично захищені. Будь-які спроби державної влади перерозподілити власність у різноманітних соціальних цілях суперечать "закону рівної свободи" і є неприпустимим посяганням на цей природний за своєю суттю інститут. Більше того, Спенцер підкреслював, що державна влада - це завжди зло, яке є необхідним лише з огляду на недосконалість людства. Державна влада є за своєю суттю насильством, тобто запереченням індивідуальної свободи. Уряд, влада - це тільки тимчасові соціальні інститути, необхідні, на думку вченого, тільки у перехідний період, коли людина переходить від самотності до спілкування, від дикості і егоїзму варварства до цивілізації, але зберігає при цьому свою егоїстичну природу. Спенцер писав: "Для поганої людини влада істотно необхідна, для доброї - не потрібна. Це - обмеження, яке зіпсутий народ покладає сам на себе, і існує воно тільки тією мірою, яка характеризує цю зіпсутість. Продовження його існування є доказом все ще існуючого варварства. Закон для егоїстичної людини - те ж саме, що і клітка для дикого звіра. Обмеження потрібно для дикуна, хижака, а не для справедливого і доброго... Тому-то ми і називаємо владу необхідним злом". Разом з тим Спенцер стверджував, що оскільки кожен в праві чинити на власний розсуд, не порушуючи при цьому тільки “рівної свободи” інших, остільки він завжди має право розірвати свої зв'язки з державою - відмовитися від її захисту і водночас від обов'язку матеріально підтримувати владу - і має "право ігнорувати державу".

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Органічне вчення про державу та соціальний дарвінізм Герберта Спенцера

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок